Одночасний візит в Україну голови російського
«Газпрому» Рема Вяхірева й керівника найбільшої російської нафтової компанії
«Лукойл» Вагіта Алєкпєрова, їхні зустрічі в уряді та з Президентом Леонідом
Кучмою дають щедру поживу для роздумів.
Р.Вяхірев, безумовно, приїжджав за боргами, які становлять за даними
РАТ «Газпром» понад $1 млрд (за даними української сторони близько $700
млн). При цьому він, ясна річ, не сподівався отримати недоїмку негайно,
але був не проти перетворити її на довготермінові облігації. Схоже, в нашого
уряду вистачило розуму не повторити сумний досвід 1995 року...
Дивує інше: напередодні фінансової кризи керівництво України намагається
переконати громадськiсть, що може гідно розмовляти з кредитором, запропонувавши
йому програму довгострокового співробітництва й убезпечивши себе таким
чином від зниження обсягів транзиту російського газу в зв’язку з будівництвом
газопроводу через Білорусь. Але Вяхірев відразу ж висунув зустрічну пропозицію:
такий самий договір повинен бути на купівлю Україною російського газу.
І тут нам довелося трішки осмикнути: сьогодні Україна газу не купує і,
відповідно, не гарантує, що зможе робити це й у майбутньому. Цілком забуто
ідею купівлі газу в Туркменiстані.
Однак у Києві обговорювали можливість збільшення поставок російського
газу в Туреччину, для чого в Україні створено тристороннє СП «Газтранзит».
Коли газ у Європу піде й через Білорусь, «турецький шлях» залишиться єдиним
транзитним газопроводом України. Крім того, Президент запропонував керівнику
«Лукойлу» В.Алєкпєрову скористатися досвідом «Газпрому» при будівництві
нафтопроводу по території України. Правда, йдеться тут, скоріш за все,
про участь російського капіталу в будівництві нафтопроводу «Одеса–Броди».
У цьому випадку можна говорити не лише про недалекоглядність, а й про пряме
нехтування національними інтересами країни. Експерти стверджують: варто
запустити «Лукойл» на нафтотермінал у «Южному», й він із реверсивного перетвориться
на одновекторний і качатиме виключно російську нафту.
