Щонайменше один, але досить промовистий факт підтверджує побоювання, що Чорноморський флот до ядерної зброї не байдужий. Адмірали та офіцери ЧФ — йдеться про весь ланцюг керівних посад від командира об'єднання до командирів кораблів та інших плавзасобів — повинні пройти заліки й отримати дозвіл на самостійне управління, експлуатацію та бойове застосування флотськими силами з ядерними боєприпасами. Цю вимогу передбачено в документі за назвою «План-календар основних заходів оперативної, мобілізаційної та бойової підготовки Чорноморського флоту». Цим документом ЧФ керувався весь минулий рік, хоча саме 1998 року російські адмірали найчастіше наголошували на, так би мовити, повній «без'ядерності» ЧФ.
Звісно, насамперед ядерними боєприпасами на ЧФ у разі потреби озброять ракетні крейсери, зокрема «Адмірал Головко». Але тут варто згадати і про давнє прагнення Москви оснастити Чорноморський флот СУ- 17 більш сучасними літаками Су-24 і розташувати їх на аеродромі під Сімферополем. На відміну від Су-17 ці фронтові бомбардувальники можуть використовуватись як носії ядерної зброї. Екіпажі літаків раніше служили на Балтійському флоті й готувались там саме до такої роботи. Хоч тепер російська сторона стверджує, що для виконання ядерних завдань літаки з території України використовуватись не будуть, Київ на таку ротацію не погоджується. З огляду на ядерні деталі минулорічної бойової підготовки ЧФ така позиція не виглядає безпідставною.
Вкотре тему заміни літаків Москва збиралась педалювати на черговому раунді переговорів із Києвом 19 травня. Проте відставка Євгена Примакова внесла корективи в ці плани — переговори щодо узгодження змісту додаткових угод щодо Чорноморського флоту відкладені на пізніше. Так що крапку в цій історії ставити ще зарано. Особливо за умов, коли російські генерали лише в ядерних боєголовках — стратегічних вкупі з тактичними — нині бачать єдину можливість хоч якось зрівнятись силою з розширеним НАТО.
