Починаючи з 2010 року, майже щороку в Україні буде добігати кінця термін експлуатації 12-ти з 15-ти діючих блоків атомних електростанцій. Продовження роботи старих ядерних реакторів не вирішить проблем української енергетики, а лише створить нові. У цьому переконані фахівці Національного екологічного центру України.
Цього року спливає термін експлуатації 1 енергоблоку Рівненської АЕС (пуск 1980 р.), у 2011 році — другого енергоблоку (пуск у 1981 р.). Рішення про подовження термінів їхньої експлуатації в понадпроектний термін призведе до того, що в Україні працюватимуть технічно та фізично застарілі реактори. Блоки, які розраховані на роботу протягом 30 років, уряд України планує експлуатувати ще років 15—30, і виділяє на це значні кошти, які можна використати більш ефективно в інших галузях енергетики. Такий стан речей у подальшому може загрожувати людям, навколишньому середовищу, а також енергетичній безпеці України. Наслідки роботи першого та другого енергоблоків Рівненської АЕС, термін проектної експлуатації яких завершився, а також шляхи вирішення екологічних та енергетичних проблем днями обговорювали в Рівному фахівці Національного екологічного центру України.
— Переважна частина європейських країн закривають свої старі енергоблоки. У Німеччині такі енергоблоки, як на РАЕС, подеколи закрили ще до завершення проектного терміну роботи, а в Болгарії та Словаччині закрили, щойно минув термін експлуатації, — каже експерт Національного екологічного центру України з енергетичних питань Дмитро ХМАРА.
Першими на черзі, на думку експертів НЕЦУ, мають бути 1-й та 2-й реактори Рівненської АЕС, рішення щодо яких має бути ухвалене вже за кілька тижнів — на початку грудня. Відтак, за кілька тижнів, 10 грудня, на Рівненській АЕС зберуться чиновники, щоб прийняти рішення про подовження терміну роботи двох ядерних реакторів, які й так уже працюють 30 років.
Експерти занепокоєні проблемою експлуатації енергоблоків. Перші ознаки старіння реакторів виявити важко, адже вони виникають на мікроскопічному рівні структури матеріалів, тому, як правило, стають очевидними тільки після того, як аварія уже відбулася. Інспектори, які досліджують блоки на РАЕС, можуть дати лише приблизну оцінку стану обладнання. Наприклад, ймовірність значної аварії на АЕС оцінюють як 10-5 (одна аварія на сто тисяч років), а насправді такі аварії стаються раз на кілька років. Тому навіть після детального огляду все одно лишається значна ймовірність аварії на РАЕС, а зі збільшенням віку АЕС ймовірність аварії зростає.
— Дані реактори РАЕС такі старі, що рано чи пізно їх все одно доведеться міняти. І їхнє закриття пізніше обійдеться набагато більше, ніж коштує зараз. Більше того, при роботі будь-яких реакторів більше 20 років ризик аварії з радіоактивними викидами значно збільшується, а для населення такий стан речей не може бути прийнятним. Відтак, на нашу думку, найкращим рішенням, з точки зору енергетичної безпеки України, на сьогодні є виведення з експлуатації ядерних блоків після закінчення терміну їхньої проектної експлуатації. А ті гроші, що витрачалися на підтримку діяльності АЕС, треба направити на підвищення енергоефективності в промисловому й житловому господарстві, — пояснює Дмитро Хмара.
За словами експертів, з економічної точки зору, подовження роботи старих реакторів також не є доцільним, адже Україна й зараз не в змозі спожити всю енергію, яку виробляє.
— Перерва в роботі блоків призводить до того, що енергія АЕС використовується неефективно. Відповідно, тариф на атомну електроенергію не покриває витрати на вирішення проблеми радіоактивних відходів АЕС. Більше того, продовження експлуатації цих двох блоків робить Україну залежною від російського виробника ядерного палива, який єдиний у світі виробляє паливо для цих двох застарілих реакторів,— каже координатор енергетичної програми НЕЦУ Артур ДЕНИСЕНКО.
