Наша влада все частіше демонструє якусь незрозумілу суперечність. З одного боку, прем’єр-міністр Микола Азаров покладає квіти до пам’ятника Героям Крут, з іншого боку — його підлеглий міністр освіти Табачник намагається прибрати будь-яку згадку про героїв із підручників історії. В Одесі звільняють даішника за «телячу мову», і в той же час мер Олексій Костусєв переводить практично все діловодство на «загальнодоступну» мову.
Та ж ситуація, схоже, спіткала Запоріжжя. Через дев’ять місяців з моменту встановлення пам’ятника Сталіну мер міста Олександр Сін нарешті визнав очевидний факт — пам’ятник встановлено незаконно, оскільки спочатку не був внесений до архітектурного проекту. А аргументи комуністів про те, що пам’ятник Сталіну — «мала архітектурна форма», — лукавство. «У разі появи на елементі будівлі обкому КПУ нового пам’ятника Сталіну, його буде знесено», — пообіцяв мер в інтерв’ю Інтерфаксу.
До речі, є ще давнє рішення київського Апеляційного суду, в якому сказано, що Сталін і ще вісім його подільників — кримінальні злочинці. В ході судового процесу було доведено, що Сталін (Джугашвілі) винен у смерті щонайменше 3 млн. 940 тис. українців, які були заморені голодом.
Але поки що складається враження, що запорізьке правосуддя все ще перебуває на боці кривавого тирана. І тому безліч підтверджень. Залишається під вартою студент-історик Едуард Андрющенко, підозрюваний у спилюванні голови з пам’ятника Сталіну.
— Рішення суду є повним абсурдом: на сьогоднішній день немає жодних підстав другий місяць утримувати під вартою людину, підозрювану в здійсненні «хуліганства». Причому «хуліганства», причетність до якого абсолютно нічим не підтверджена, — сказав журналістам авдвокат Сидір Кізін після винесення вердикту.
Також у справі про підрив незаконного силумінового пам’ятника затримано й заарештовано 15 членів організації «Тризуб». А днями з’явилася інформація, що в запорізькому СІЗО їх б’ють і катують. Представниця організації «Жіноча Січ» Тетяна Тарасенко заявляє, що 20-річного Пилипа Тарана били й непритомного закидали в камеру. У хлопця струс мозку, пошкодження в області хребта, й він періодично непритомніє. Також Тарасенко повідомила, що «була прокурорська перевірка, до Пилипа прийшов прокурор, запропонував підписати папірці про те, що ніхто його не бив і в нього немає скарг на умови утримання. Хлопець відповів, що не підпише, тоді до нього в камеру зайшли троє і знову побили до втрати свідомості, але він нічого не підписав».
Цією заявою вже зацікавилися депутати з «Нашої України». Вони збираються ініціювати створення в Раді слідчої комісії для розслідування «випадків свавілля міліції відносно громадян». Ось тільки чи буде користь від цієї комісії? В кулуарах парламенту вже давно гуляє приказка: «Хочеш поховати справу — створи комісію».
А тим часом комуністи активно збирають гроші на відновлення пам’ятника Сталіну. І виходячи з їхньої рішучості слова мера їм не указ.
КОМЕНТАР
Ігор ЛОСЄВ, публіцист, доцент кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія»:
— Ця політична шизофренія триває в Україні вже 20 років, за всіх режимів. І багато в чому звідси всі наші біди. Ми ніяк не можемо чітко визначитися: що ми, хто ми, куди ми йдемо і навіщо ми йдемо? Якщо Сталін вже визнаний судом злочинцем, організатором Голодомору, то які йому можуть встановлювати пам’ятники? І як можна карати людей, які перешкоджають встановленню пам’ятника? До того ж були укази і Ющенка, і Кравчука про знесення всіх цих пам’ятників, але їх ніхто не виконував. І, між іншим, треба садити людей, які саботували й не виконували укази Президента. А в нас кидають у в’язниці не сталіністів, які ведуть боротьбу, підривну діяльність проти Української держави, а людей, які захищають народ від сталінізму. Влада таким чином показує, з ким вона, хто їй в історії дорогий.
Це досить типово для цієї публіки — сидіти на двох стільцях і ніколи не приймати принципових рішень. Оскільки у значної частини цих людей принципів немає, а в іншої частини цієї публіки принципи абсолютно антиукраїнські й вони їх не приховують.
