Очолюючи Національну спілку журналістів України з 1997 року, Ігор Лубченко став свідком та безпосереднім ініціатором цілої низки законів, законодавчих і нормативних актів, що стосуються життєвих інтересів працівників пера та мікрофону (серед яких довгоочікуваний Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»). Саме за головування Ігоря Федоровича Спілка журналістів отримала статус національної, себто такої, яка переймається інтересами не лише колег по цеху, а й усього суспільства, розвиток якого великою мірою залежить від журналістики.
Учора Ігор Лубченко відсвяткував своє 72-річчя. Вже традиційно «День» зателефонував іменинникові, аби привітати його та побажати найактуальнішого у ці (й не тільки) дні блага — здоров’я. Ігор Лубченко, у свою чергу, побажав «Дню» й надалі залишатися гарним прикладом для інших видань та мас-медійного простору в цілому.
— Я сподіваюсь, що ваші побажання справдяться. І мої надії небезпідставні. Адже декілька років тому «День», вітаючи мене із Днем народження, запитав: який подарунок я хотів би отримати? Я сказав, що ручку, адже на своєму столі маю їх безліч, та чомусь жодна не пише. Після виходу номеру мені зателефонували з Секретаріату й запитали коли й куди мені привезти ручку від Президента. Уявляєте?! Ось так повинні діяти всі ЗМІ, а політики — реагувати, — жартує Ігор Лубченко.
— Іване Федоровичу, зараз суспільство переживає нелегкі часи, в тому числі з точки зору інформаційної. Виборча ситуація ускладнилася ще й епідемією грипу в Україні. Якими етичними орієнтирами, на вашу думку, мають керуватися журналісти у висвітленні таких проблематичних речей?
— Я вважаю, що у всі часи — і коли сонячно, і коли похмуро, і коли гроза з дощем, і буревіями — журналісти мають залишатися самими собою, однаковими. Вони мають дотримуватися завжди своїх етичних принципів, керуватися українським чи європейськими кодексами честі, гідності. На моє глибоке переконання, журналісти мають пам’ятати, що вони працюють не на «хазяїна», не на дядька від влади, а на суспільство, свого читача, глядача, слухача. Вони всі без винятку мають турбуватися про те, щоб ніколи не заплямувати своє добре ім’я.
— Які питання сьогодні для Спілки журналістів найбільш актуальні?
— Для Спілки постійно актуальним є питання не втручання влади у діяльність ЗМІ. Наприклад, цими днями ми зробили заяву до Прокуратури по Київській області стосовно свавілля районних рад, які намагаються випхати трудові колективи засновників газет і взяти керівництво з усім майном видань на себе. Такі ж проблеми є в інших областях, проте не такої масштабності. Це дуже болюче питання. Це наш щоденний біль. Щодо більш глобальних питань — це захист свободи слова в цілому в державі, реформування комунальних ЗМІ та підготовка журналістських кадрів. Із нового року ми розпочинаємо новий навчальний рік у нашій школі журналістів, а Інститут журналістики при Київській спілці проводить заняття вже цього року. Так що підготовка молодих кадрів залишається одним із ключових напрямків нашої діяльності.
— А як просувається справа із роздержавленням комунальних засобів масової інформації?
— Говорячи про необхідність роздержавлення ЗМІ, Спілка завжди наголошувала на тому, що цей процес має відбуватися поступово, враховуючи питання соціального захисту журналістів, які працюють у державних медіа. Підготовлений нами вже вдесяте із усіма поправками законопроект й досі не був розглянутий у Кабінеті Міністрів, тим більше не поданий на розгляд у Верховну Раду, тому нема про що говорити, на жаль.
— У такому разі поділіться з «Днем» стосовно того, як святкуватимете свій 72-й День народження?
— Сьогодні у мене звичайний робочий день. Хіба що ввечері матиму нагоду відсвяткувати День народження у колі сім’ї вдома.
«День» побажав Ігорю Федоровичу, щоб цього разу збулися його глобальніші мрії, й щоб він дочекався дзвінка, ну, скажімо, з Кабінету Міністрів з питанням: що ми можемо зробити для вас, для Спілки, для журналістів?
