У березні київські ветеринари лікували унікального пацієнта — дику лисичку, яка потрапила на зуби безпритульним собакам. Для Києва, оточеного лісами, які часто переходять у парки, дикі лісові тварини — не норма, але й не дивина. Та все ж врятувати справжнього лиса вдалося майже випадково. 23 березня замовлення на відловлювання собак надійшло від адміністрації однієї зі шкіл Києва на Виноградарі. Коли співробітники комунального підприємства «Притулок» приїхали на місце, «замовлені» собаки не звернули на них уваги, адже були вкрай зайняті чимось іншим. Нейтралізувавши сімох псів, ловці побачили, що жертвою безпритульних тварин став дикий лис.
За словами Олександра Андрійчука, головного спеціаліста з експлуатації КП «Притулок», лиска, хоч і боялася людей, але нічого вдіяти не могла й поводилася спокійно, коли її теж забрали із собою. Допомогти в лікуванні погодилися в міській ветеринарній клініці, куди руду й привезли з численними рваними ранами й прокусами.
Протягом півтора тижня лисичка пережила повний лікувальний курс із зашиванням, щепленнями, мікстурами. «Спеціально для неї купували курячі крильця та стегенця, — розповів директор лікарні Андрій Панченко. — Їла охоче, але за однієї умови — щоб у приміщенні не було людей. Поки хтось залишався, терпляче чекала й до харчів не торкалася, хоч яка була голодна. За весь час лікування до людей не призвичаїлася анітрохи».
А вже на вихіднi лікарі, зробивши чергові аналізи, констатували, що тварина повністю здорова й може повертатися в звичний ареал існування. «День» вирішив поспостерігати за тим, як лисичка виходитиме на свободу.
Коли клітку вперше винесли в приймальню й поставили біля розчинених дверей, лиска пожвавішала й спробувала звільнитися прямо там: метушилася, стрибала по клітці, «копала» нору в залізній підлозі. На людей не зважала, тільки насторожено спостерігала, як повз неї до лікаря ведуть собаку. Торкнутися чи погладити ветеринари не дозволили: адже кожен лис, хоч сам і не хворий, може бути носієм сказу та інших небезпечних для людини хвороб.
Для майже урочистого виходу на свободу обрали лісопаркове господарство «Пуща Водиця» — подалі від міста й доріг. Місцину, вільну від людей, так і не знайшли: на кожній більш- менш пристойній галявині отаборилися відпочивальники. Врешті клітку винесли з авто й відкрили. Лисичка не розгубилася: не більше кількох секунд принюхувалася, а потім великими стрибками чкурнула вглиб лісу й у мить зникла з очей.
Співробітники лікарні й «Притулку» впевнені, що перебування в місті не нашкодило лисиці, і вилікувана тварина зможе знайти собі житло, харчі й обов’язково принесе потомство.
