23 лютого, за старою радянською традицією, в Україні вітають чоловіків. Хтось — із ностальгічною пристрастю до Радянської армії, хтось — за звичкою, а хтось, можливо, в знак солідарності до існування свята 8 Березня. Але вітають чоловіків, часто забуваючи про їхнє основне природне призначення — бути батьком.
З ініціативою святкувати з 2007 року в Україні День Батька виступили представники Міжнародного центру батьківства. Задля цього вони започаткували проект «Громадська ініціатива «День Батька». «Головна мета наших дій — сформувати загальнодержавну ідеологію щодо буття чоловіка як батька», — каже голова МЦБ Олександр Марченко. Він упевнений, що сьогодні існує криза чоловіка в українському суспільстві і саме вона лежить в корені таких масштабних проблем, як розповсюдження ВІЛ/СНІД, дедалі більша кількість абортів (близько 1 млн. щорічно!), дитяча безпритульність.
Чи є пересічний українець сьогодні гідним звання батька? Далеко не завжди. Матріархат як першооснова сім’ї — стандартна для України модель: з мамою — з дитсадку, до школи, а часто й до інституту; мама допомагає, коли щось болить, вирішує проблеми з оцінками. Словом, мама, мама, мама! Варто зайти до шкільної аудиторії під час батьківських зборів.
Причини цього сягають середини минулого століття. Три покоління чоловіків виховані в радянській ідеології. «Вони стали заручниками індустріально-політичної системи», — каже пан Марченко. Інститут сім’ї й батьківства існував у контексті ідеології. Друга світова війна, що забрала життя понад 10 мільйонів українців, дається взнаки й сьогодні. «Левова частка всієї кількості повоєнних дітей були виховані без батька — і його відсутність як одного з головних у родині відклалася у психіці дітей, ніби так і має бути, — продовжує пан Марченко. — З таким переконанням вони виховували і своїх дітей. В 70—80 роки недарма з’явилося поняття інфантильного чоловіка».
Реалізувати проект організатори планують у чотири етапи. Спершу — зібрати підписи під зверненням до Президента України щодо започаткування свята, потім — провести всеукраїнський форум за участi представників держави, громадських і релігійних організацій, діячів культури. Лише після цього можна святкувати — проводити масові заходи у великих містах. А далі — проводити круглі столи із переліченими вище сторонами задля розв’язання проблем і прийняття рішень.
«Добрий батько» — не абстракція, адже у МЦБ мають чіткий його портрет. Серед шляхів, через які можна підтримати чоловіка у його прагненні буди гідним батьком, активна участь і усвідомлення батьком своїх дій на усіх важливих етапах життя — від зачаття до появи онуків. «По-особливому значна роль чоловіка під час статевого дозрівання дитини і його виходу в суспільство, — впевнений керівник проекту «Громадська ініціатива «День Батька». — Відповідальність батька під час виходу дитини із сім’ї навіть вища, ніж матері».
Щоб не бути голослівними, активісти продемонстрували відеоролик, в якому йдеться про один із уже традиційних проектів «Велика пригода». Його суть в організації десятиденного переходу на байдарках, в якому беруть участь татусі й їхні діти. Ефект є — батьки й діти пізнають і відчувають один одного. Уперше звільнившись від рутини, батьки присвячують себе дітям. «Мій син сказав: «Тату, мені з тобою цікаво!» — із захватом ділиться враженнями з екрану один із учасників проекту. Пан Цвєтков розповів і про приклади таких проектів у інших країнах, що його вразили. «У багатьох штатах США проводять позакласні години у школах iз батьками після того, як діти порушили порядок, — каже він. — На наступний рік — жодного відрахування. Присутність чоловіків у школі, де колектив переважно жіночий, підтримує дисципліну».
Актуальність ініціативи появи нового свята вирішувати суспільству й Президентові. Втім, побачити в ній щось шкідливе — вкрай важко. Хіба що визначитися з датою, на яку воно припадатиме. Головне, щоб вона не збігалася з Днем танкіста чи, то пак, нафтовика. Це має бути окремий день. Наприклад, у Європі це, його здебільшого святкують на початку червня, незабаром після Дня Матері.
