«Багато хто вважає, що українцям бракує організованості, але змогли ті кілька сотень юнаків організуватися і зброєю протестувати агресору», — такими словами розпочався вечір. «Багато хто вважає, що українцям бракує національної пам’яті, але пам’ять про подвиг героїв Крут триває нині й триватиме ще багато поколінь. Напевне, найбільше українцям бракує віри, особливо в такі критичні й надзвичайно складні моменти наших історичних змагань. І якраз в цей день варто замислитись над тим, що наявність віри залежить від нас самих. Якщо віра буде у наших серцях, особливо така, яка була у серцях цих юнаків, то ми зможемо подолати всі труднощі», — сказав ведучий і оголосив лейтмотивом вечора слова «Не плакати, а пам’ятати».
«Для мене велика честь бути присутньою на цьому вечері. Ми, коли виростали в діаспорі, то пам’ятали такі дати. Для нас день незалежності — це було 22 січня, і ми святкували його кожного року. Ми пам’ятали героїв Крут. Ми пам’ятали Тиждень поневолених народів. І мені дуже добре на душі, що тепер не лише діаспора, але й українці на рідній землі шанують свою історичну пам’ять. Я хочу подякувати всім героям України, минулого і сучасного. Розумію — зараз дуже важко. І нас ще чекає нелегка дорого до світлого майбутнього. Благаю, не розчаровуйтесь, тому що ті випробування, які зараз ми долаємо, — це воля Божа. Господь нам каже, що потрібно ще трішки попрацювати, і, головне, не забувати про ті здобутки, які у нас вже є», — звернулась у своїй промові до глядачів Катерина Ющенко.
Євген Сверстюк наголосив, що під Крутами тоді стався не просто бій, тоді відбулось значно більша й трагічніша подія для України. «Через два тижні після битви під Крутами, коли більшовиків прогнали з Києва і відбувся урочистий похорон юних героїв, Микола Зеров у своєму виступі вжив порівняння — «вони полягли, як під Фермопілами спартанці». Звичайно всілякі історичні паралелі дуже умовні, та вже тоді, свіжими слідами події, люди розуміли, що трапилась не просто нерівна битва, а трапилось щось набагато важливіше для історії України», — сказав він.
Що ж насправді важить для української історії бій під Крутами «День» запитав у присутніх на вечорі.
Богдан КОВАЛЬЧУК і Сашко ПОДОБРІЙ, члени організації українських націоналістів-мельниківців, студенти першого курсу факультету журналістики Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка:
— Це подія, яка змушує українців задуматись вкотре про наше коріння, звідки ми, для чого живемо і що передамо у спадок прийдешнім поколінням. Мужність і жертовний патріотизм крутянців стали прикладом і правилом нашого життя. Бій під Крутами — це героїчна сторінка історії нашої держав з гірким присмаком трагізму. Та прикро, що українці чомусь погані учні у школі своєї історії. Мабуть, тому архіважливий урок, який дав нам бій під Крутами, не засвоєний. Адже якби тоді не було прорахунків влади, то не було б оцих жертв. Нашій владі й донині не вистачає самосвідомості та патріотизму, їм би хоч сотої частинки тієї любові до рідної землі, яка була у юних крутянців, то шлях розбудови української державності був би значно легшим.
Михайло ТАРАСЕНКО, пенсіонер, житель села поблизу Крут:
— Крутянці сьогодні відзначають вшановують пам’ять наших героїв, як то кажуть з серединки на половинку. Але ми пам’ятаємо і хочемо передати наші знання і спогади майбутнім поколінням. Мені мій батько розповідав про ті трагічні події. Йому було тоді дев’ять років. А його друзів, трохи старших хлопців з села та інших навколишніх сіл п’яна більшовицька матросня силком тягнула з собою і примушувала стріляти у повстанців, у студентів. Тоді загинули не лише 300 мужніх студентів, але й багато наших молодих сільських хлопців, які відмовлялись брати у руки зброю і воювати проти свої побратимів. І про це треба пам’ятати.
