«Коли не знаєш, що буде, завжди готуєшся до гіршого. НБУ обіцяв пролити світло на курсову політику відразу після прийняття бюджету, однак не зробив цього, тому й реакція «чорного» ринку на такий розвиток подій виглядає цілком адекватною», — вважає бухгалтер Богунського відділення Ощадбанку Житомира Дмитро Аджирига. Таку реакцію банкірів легко зрозуміти, адже для них авторитет Нацбанку залишається мало не єдиним маяком в нетрях суперечливої політики влади. Очевидно, тими ж мотивами керувався й помічник Президента Валерій Литвицький, коли звинувачував Нацбанк у небезпечному гаянні часу з оголошенням параметрів валютної політики. І по-своєму він, звичайно, має рацію: ринку катастрофічно не вистачає «добрих новин» і позитивних сигналів від НБУ. Інше питання, чи має Нацбанк моральне право їх давати, коли для цього немає достатніх підстав.
Кажуть, для політики не існує поняття моралі як такої. Тому суперечність, зафіксована ЗМІ як вимога оголосити про підтримку гривні, що виходить з президентського оточення, та «ухиляння» НБУ, очевидно, має інший зміст. У чому він? Не виключено, що він — саме в реально існуючій сьогодні множинності сценаріїв монетарної політики. А незгода з деякими її параметрами з боку Нацбанку — це спосіб відстояти неприємну для влади малоінфляційну динаміку грошових ринків. Адже неможливо сказати точно, яким буде валютний курс, якщо невідомо, куди вихлюпнуться надруковані гроші (прямо уряду чи в економіку), чи буде продовжене співробітництво з МВФ, зрештою, скільки грошей буде надруковано... Одне слово, якщо обнадійливих новин немає, то їх треба вигадати.
