Дмитро СКРЯБIН, «День»
В українську політику приходить нове покоління політиків, котре
сформувалося поза радянською системою. Особливо активно цей процес відбувається
в регіонах. За всієї «поблажливості» старших до молодших, не можна не визнати,
що саме ця молодь сформує українську політичну еліту в XXI столітті. Сьогодні
ми відкриваємо нову рубрику в нашій газеті, у якій будемо представляти
молодих регіональних політиків. Хтозна, можливо, серед них виявиться і
майбутній президент країни.
Яна Бондарчук очолює Донецьке обласне відділення Всеукраїнської
партії трудящих. 22 роки. До цього була керівником Донецького відділення
Спілки українського студентства. Професійний політолог, закінчила факультет
політології Донецького університету.
— Яке місце посідає ВПТ у політичному спектрі України?
— Всеукраїнська партія трудящих — партія лейбористського
спрямування. Вона виступає як політичний представник інтересів профспілок.
Нині з'являється багато партій і громадських об'єднань, у назві яких використовується
слово праця. Але це не означає, що вони реально захищають інтереси трудящих.
Принципова відмінність ВПТ від інших у тому, вона є політичним інструментом
профспілок, і це записано в її статуті та програмі. Профспілки повинні
використати всі можливі методи для відстоювання прав трудящих: переговори,
страйки, укладання трудових угод у тому, числі й політичне представництво
через ВПТ.
— Наскільки відповідає дійсності традиційне визначення
Донецької області як «червоного регіону»?
— Останнім часом, на жаль, нам більше відповідає похмуре
визначення «вимираючий регіон».
Стосовно ж «червоного регіону», то, на мою думку, це застарілий
стереотип. Наш електорат не червоний, а протестний. Люди протестують проти
нинішніх умов життя, безробіття, жебрацької пенсії, але зовсім необов'язково,
що вони є комуністами. Інша справа, що ці настрої намагаються використати
різні політичні сили й партії. Шахтарі по вісім — десять місяців не отримують
зарплат, закриваються шахти й умирають шахтарські селища, все життя в яких
зосереджувалося навколо шахт.
— Чи можуть змінити ситуацію укази Президента про створення
Вільної економічної зони у Донецькій області?
— У Донецьку не видно навіть якихось мінімальних зміщень
у кращий бік, не кажучи вже про якийсь економічний бум. Ми вважаємо, що
укази — це аванс Президента в обмін на підтримку тих, хто просто прокручує
гроші через ВЕЗ. Населення висловлюється простіше: «Після цих указів багаті
стануть ще багатшими, а бідні ще біднішими».
Складається враження, що виконавча влада спеціально створила
й розпушила найсприятливіший грунт для розквіту комуністичної демагогії.
Однак саме в Донецькій області було зібрано понад 150 тисяч
підписів на підтримку кандидата на посаду президента Євгена Марчука. З
них 30 тисяч підписів зібрали активісти ВПТ. І це при жорсткому протистоянні
офіційної влади, яка не гребувала нічим. Вона спробувала зіграти на традиційно
лівих уподобаннях Донбасу й у державних ЗМІ провела широку кампанію, у
якій представила Євгена Марчука як надто правого кандидата. При цьому,
природно, виборцям не повідомили, що Є.Марчука підтримують і такі лівоцентристські
партії як СДС. Однак після зустрічей Євгена Марчука з донецькими виборцями,
люди виходили із залу й казали: Марчук — не лівий і не правий, він наш
кандидат! У Донецькій організації ВПТ понад 30% молоді, й саме з Є.Марчуком
молодь пов'язує свої надії на гідне життя в Україні.
