Позавчора в Українському домі вітали із 60-річчям видатного хореографа Мирослава Михайловича Вантуха, народного артиста України, художнього керівника Національного ансамблю танцю імені П. Вірського, лауреата Шевченківської премії.
Офіційне вшанування, до речі, на рівні прем'єр-міністра, було витримано за всіма законами жанру, в старій добрій соцкультівській традиції: привітання почесних гостей із врученням неодмінних ювілейних почесних грамот, адресів, цінних і символічних подарунків. Лунали, як то кажуть у таких випадках, «щирі й теплі» слова друзів та учнів, «капусниківські» жарти колег, що так вдало розряджали атмосферу напудреного офіціозу. Як правило, будь-який ювілей — це й вправляння у дотепності. Цього разу в конкурсі гострословів переміг Олександр Омельченко, який, мабуть, натякаючи, що 60 років — це не вік для справжнього чоловіка й, презентуючи годинник, підкреслив, що його подарунок має цікаву особливість: він нагадує, що додому треба повертатися або пізно, або вранці. До речі, восени цього року святкуватиме ювілей і керівник дитячого ансамблю при колективі П. Вірського Валентина Володимирівна Вантух, дружина ювіляра. Цікаво, що подарує їй дотепний київський мер?
