Нещодавно в київському видавництві «Темпора», яке по праву називають атлантом в утвердженні української культури, видана знакова книжка Марини Палієнко «Архівні центри української еміграції (створення, функціонування, доля документальних колекцій)».
«Праця написана на основі великої бази історичних джерел, які я опрацьовувала в архівосховищах України, а також Франції, Чехії та Росії, — розповідає «Дню» доцент кафедри архівознавства Київського національного університету ім. Т. Шевченка Марина Палієнко, яка досліджує цю тему понад десять років. — На мою думку, вона дуже актуальна, оскільки впродовж багатьох років ці документи були недоступними широкому колу науковців. Унікальні документальні колекції, з яких, передусім, постає детальна картина про українські визвольні змагання 1917 — 1920 років та їхні ключові персонажі — Симона Петлюру, Володимира Винниченка, Дмитра Антоновича, Дмитра Дорошенка та інших — створювалися в 20 — 30-х роках в країнах Центральної Європи. У період Другої світової війни ними зацікавилися різні нацистські спецслужби, а в 1945 році їх частково перевезли до СРСР. Більшість із них були передані на зберігання до спецсховищ архівів Києва, однак дещо потрапило й до Москви. Наприклад, документи з архівної колекції української бібліотеки ім. С. Петлюри у Парижі знаходяться у державному архіві Російської Федерації та російському державному військовому архіві. До останнього, до речі, вельми складно було потрапити, тому що росіяни не хочуть визнавати, що там загалом сконцентровано українські матеріали. До інших архівів, зокрема, українських, чеських та французьких — доступ вільний».
До книжки додається міні-фотододаток, де, серед іншого, вміщено портрети тих, хто у Франції, Чехії, Канаді та США у різні роки очолював архівні центри української еміграції, а саме: Михайла Обідного (він один із перших створив архів ще у Польщі, який потім перевезли у Чехію), Аркадія Животка, Івана Рудичева, Івана Горбачевського...
«Це видання — цінне джерело з історії визвольних змагань початку ХХ століття, — говорить редактор «Архівних центрів української еміграції» Ірина Давидко, — тому що багато матеріалів було вивезено ще Директорією УНР. Ті документи також ілюструють різні аспекти життя української еміграції: громадсько-політичне, освітньо-культурне, наукове, релігійне у міжвоєнний період. Безумовно, без ознайомлення з ними неможливо вивчити не тільки історію української еміграції, а й загалом політичну й культурну історію України ХХ століття».
Зараз, як і зазвичай, у «Темпорі» працюють над кількома проектами одночасно. Зокрема, готуються до друку «Листи з чужини» Ярослава Окуневського (експресивні подорожні нотатки автора ХІХ століття про країни Європи, Азії, Північно-Східної Африки) та монографію Ігоря Бондаря-Терещенка «Літературний процес задзеркалля 10—30-х років». Десь за місяць відбудеться презентація доробку Юрія Терещенка і Тетяни Осташко «Український патріот із династії Габсбургів» — про життя й діяльність Вільгельма Габсбурга-Лотрінгена, представника однієї із найславетніших монархічних династій Європи, якого українські військові назвали Василем Вишиваним. А 11 листопада в Українському домі в Києві пройде концерт джазової музики із серії «Jazz коло», адже, як відомо, видавництво ще й записує та випускає власну аудіопродукцію.
