Згідно з Конституцією, один із основних обов’язків громадянина перед державою — вчасно платити податки. На владу покладається відповідальність за створення механізмів, які б забезпечували своєчасність і повноту виплат. Одним із таких механізмів є податкова застава, яка накладається на неплатників і полягає в особливому порядку їх розпорядження власністю до того часу, поки заборгованість перед державою буде ліквідовано.
Якраз існуванням цього інституту спробували потурбуватися 48 народних депутатів, які звернулися до Конституційного Суду з поданням про визнання неконституційними положень пункту 1.17 статті 1 і статті 8 закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». Саме ці статті регулюють виникнення права податкової застави і правила її використання та існування.
На думку народних депутатів, вказані норми закону суперечать положенням статей 13, 41, 42 Конституції, які захищають права володіння і розпорядження власністю, оскільки ставлять у нерівне становище суб’єкти господарювання різних форм власності, а також надають податковому органові право накладати арешт на активи платника податків без ухвали суду і позбавляють платника права на оскарження в суді ухвал податкового органу.
Автори подання вважають, що ряд положень обмежують права юридичних і фізичних осіб щодо володіння, користування, розпорядження своєю власністю, а також порушують право на підприємницьку діяльність.
Однак, на думку суддів, протестувати проти існування податкової застави нерозумно, оскільки лише вона, як санкція, що накладається на злісних неплатників, може забезпечити державі виплату податків у повному обсязі. Тому, як заявив суддя-доповідач Валерій Пшеничний, Конституційний Суд визнав конституційним існування податкової застави. Відповідно вимогу 48 народних обранців, декого з яких, за словами В. Пшеничного, стимулювала причетність до бізнесу, було практично відхилено.
Єдиним, що суд вирішив змінити в чинному законодавстві, було положення закону, за яким податкова застава застосовується через невчасну подачу податкової декларації. Норму, згідно з якою людина, яка пропустила крайній термін, прирівнювалася до злісного неплатника, було визнано неконституційною (ст. 8, другий абзац підпункту 8.2.1).
Також неконституційним визнане накладення податкової застави на всі активи платника (підпункт 8.2.2, ст. 8). «Фактично скасоване право: податкову заставу поширено на все майно», — сказав суддя-доповідач. За його словами, до оприлюднення ухвали суду, незалежно від суми боргу людина втрачала право вільно використовувати все своє майно. Однак на яку суму тепер накладатиметься застава, вирішить Верховна Рада. На думку В. Пшеничного, який порівняв податкову заставу зі «штрафною санкцією», ця сума має бути кратною «податковому боргові».
Якщо раніше підприємці, які заборгували державі, ризикували втратити бізнес, то тепер, говорячи про зміну умов, у яких після прийняття цієї ухвали вони перебуватимуть, суддя сказав, що все буде набагато простіше.
Згідно з ухвалою суду, норми, визнані неконституційними, втратили чинність від дня прийняття Конституційним Судом цієї ухвали (ухвалу прийнято 24 березня і оприлюднено в середу). Все інше в законі діятиме як і раніше.
