— Ми передали в Печерський суд справжні документи, тому готові захищатися. Сам позов Ю. Сидоренка побудований на двох моментах, — розповідає С. Кичигін. — Перше — це вживання в статті слова «накрасти», тоді як у рішенні швейцарського суду мовиться про «фальсифікацію», «шахрайство». І друге — щодо рішення швейцарського суду подано апеляцію, тому ми начебто не маємо права писати про його рішення. Але це те ж саме, що заборонити писати про справу Лазаренка лише тому, що суд його не засудив. У нашому випадку сам факт злочину було доведено в суді, тому суд може за апеляцією лише змінити міру покарання. У нас чиста совість.
До речі, позивач оцінив свою честь, гідність і ділову репутацію у 25 мільйонів гривень. Як сказав «Дню» Сергій Кичигін, «два таких позови — і наш проект можна закривати». У той же час минулого тижня голова Верховного суду України Віталій Бойко, кажучи про те, що кожний громадянин має право на захист честі і гідності в суді, підкреслив, що вважає неправильною практику, коли суди накладали фінансові санкції на ЗМІ, не враховуючи його фінансове становище, також і середню зарплату журналістів.
Реакцію газетярів на заборону судді Печерського суду друкувати статтю С. Кичигін називає «вражаюче недалекоглядною». «Припускаю, що нас можна не любити, але де та опозиція, яка так бореться за демократію? — запитує він. — Жодна з газет, окрім «Дня» («Киевские ведомости» — лише через три дні), не повідомила про цей факт. Це тоді, як десять телеканалів, FT, радіо «Свобода», Бі-Бі-Сі одразу подали цю інформацію, а в четвер це питання буде заслуховуватися на засіданні ОБСЄ. Думаю, що в журналістському середовищі немає розуміння, що в цьому випадку йдеться про нас усіх. Якщо не виступимо разом, то нас передушать поодинці».
