«Лісовою піснею» Лесі Українки відкрив свій 84 сезон Київський академічний театр юного глядача на Липках.
«Лісова пісня» у постановці відомого режисера Віктора Гирича залучає публіку до високої української драматургії, а відомий сюжет звучить по-новому.
На сцені глядачі побачили феєричне дійство. Легкі тканини, квіти, дзеркала створюють враження ірреальності потойбічного світу Мавки, гіперболізована гротескність Килини (Ірина Лановенко) і мати Лукаша (Валерія Чайковська) — приземленості реального світу. Під чарівні звуки сопілки Лукаша на гойдалці з’являється Мавка (Анжеліка Горб). Образ Мавки на диво точно співпадає з уявленням про неї, як внутрішньо-психологічно, так навіть, і зовні. Поетичність образу виписаному спонукає до поетичних рядків опису актриси в цій ролі. Її героїня чиста і по дитячому наївна, вона з’єднала у собі всі чотири пори року. Рухи Мавки повільні і легкі та інколи все ж таки в ній прокидається якась незграбність, коли вона танцює кружляючись навколо себе під сопілку Лукаша. Мавка не боїться бути не привабливою, смішною — вона така щира, як сама природа. Подібні порівняння допомагають глядачеві вималювати собі ідеальну постать лісової мешканки, яка об’єднує в собі всі риси неземної істоти. І як вона зміниться у другій дії. Голос стане тихішим, в очах з’явиться безвихідь. Зміниться і її коханий — Лукаш (Валентин Томусяк). Під тягарем побутовості, через внутрішню боротьбу, що роздиратиме його душу на шматки зміниться його погляд, голос, здається він навіть стане нижче на зріст. У першій же дії він за зовнішнім і внутрішнім малюнком дуже близький до Мавки — чистий, наївний, безпосередній, природній. Таким чином на початку вони існують у дивовижній гармонії і тим сильніше відчувається подальший дисонанс.
П’єса «Лісова пісня» дуже складна для постановки. Важко відтворити на сцені феєричність, і вповні передати світ природи, яка народила Мавку. Але у цій виставі ми чуємо і птахів, і бачимо реальну зливу, і здається навіть в залі починає пахнути дощем, і випадає білий сніг, і по шкірі пробігає мороз. Яскраві кольори квітів, зелені паростки, що огортають тіла потойбічних істот множаться у величезних дзеркалах створюючи враження безкінечності. Підсилює враження, загострює відчуття музика використана у виставі.
Всі засоби, внутрішнє і зовнішнє існування акторів, сценографія, звукові ефекти, і зовнішньо-виражальні засоби використані режисером працюють на глибоке занурення глядача у чарівний світ, який описала драматург, а відтворив режисер. Не можливо залишатись осторонь дії, починає працювати кожний нерв, відбувається поєднання глядача і вистави.
Хто, чи що винне в трагедії Мавки і Лукаша? Важко відповісти. Там де панує розум немає місця емоції, а там де основую є емоція — розум зайвий. При з’єднанні Мавки і Лукаша мав би утворитись ідеальний світ, в якому емоція і розум правлять на рівних, але, як відомо, в світі немає нічого ідеального і вічного... окрім кохання. Та не знайшовши собі місця на землі воно все одно буде жити в легендах, історіях, п’єсах і на сцені.
Вистава театру не дає відповідей, не нав’язує власної думки. Режисер і актори просто намагаються відтворити всю ту багатошаровість філософії, що була закладено Лесею Українкою, передати її поетичність, якомога більше віддати тієї енергетики, що отримали вони опинившись у світі драматурга. А кожен глядач обов’язково знайде в цій виставі те, що зачепить струни його душі, те що відгукнеться в ньому Лукашевою сопілкою.
Так розпочав свою роботу ТЮГ, але попереду у цього колективу багато планів. Дуже скоро в афіші театру з’являться нові назви. Найближча прем’єра відбудеться 28 вересня: маленькі глядачі зможуть подивитись виставу- казку Євгена Шварца «Два клени» (режисер Ірина Стежка). Трохи згодом, ТЮГ порадує своїх прихильників виставою за повістю Елеонор Портер «Поліанна», яку поставить режисер Віктор Гирич. Незабаром почнеться робота над сучасною п’єсою для молоді «Романтик з країни е-Вау» Ем Глазо та над комедією Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі». Також театр планує здійснити постановку за п’єсою Ж. Б.Мольєра «Тартюф».
