Згідно з повідомленням агентства "Інтерфакс-Україна", 5 й 6 серпня в Києві проходили переговори між представниками Ради національної безпеки та оборони України й Міненерго, з одного боку, і головою Мінатому РФ Віктором Михайловим, з другого. Найцікавіше: про що сторони домовилися, досі залишається великою таємницею.
Складається враження, ніби люди, поінформовані про це, організували кругову оборону. Принаймні мовчать стійко. Заступник секретаря Ради безпеки Олександр Разумков, котрий брав участь у переговорах, наприклад, відразу ж після їх закінчення зник днів на десять. (Так повідомили нашу газету в його приймальні.) Дізнатися що-небудь у прес-службі Міненерго України, куди радили звертатись у приймальні міністра, - неможливо з тієї причини, що в автовідповідача багато не запитаєш. "Невловимий" також і перший заступник міністра Микола Фрідман. А за словами голови адміністрації ядерного регулювання Мінекобезпеки України Олександра Смишляєва, його не повідомили про переговори в Міненерго й Раді національної безпеки з міністром Михайловим.
Спроба кореспондента "Дня" почути коментар у російському Мінатомі також виявилася марною. Крім обтічної фрази про те, що "пройшла нормальна ділова поїздка", "вибити" в мирних атомників нічого конкретного не вдалося. Судячи з тієї дозованої інформації, яку дали пресі, метою зустрічі в Києві було обговорення перспективи створення певної спільної українсько-російської фінансово-промислової групи з виготовлення тепловиділяючих елементів для українських АЕС. А з неофіційних даних "Дня" можна припустити, що за таким формулюванням приховано ідею створення на паритетних засадах СП (можливо, з головним офісом у Києві), яке випускатиме паливні касети для наших атомних реакторів типу ВВЕР-1000. Таких у нас сьогодні 11 (з 14 діючих). Не виключено, що в цьому СП візьме участь і Казахстан. Тоді паї країн становитимуть 33,3% для кожної. Значення створення в Україні циклу виробництва ядерного палива для її станцій переоцінити важко, позаяк сьогодні мирне ядерне паливо постачають сюди цілком із Росії. До 1997 року, приміром, борг наших атомників за постачання палива становив 2,3 млрд. доларів США. З урахуванням того, що з наступного року закінчуються зобов'язання, за якими закуповуване паливо для ВВЕР-1000 йшло з Росії в обмін на вивезення наших ядерних боєголівок, за нього незабаром доведеться платити. За деякими підрахунками щороку це становитиме приблизно 300 млн. доларів США.
