Існує стара благочестива легенда, де розповідається про те, як одного разу почула Матір Божа з одної країни моління спасти й захистити. Взяла Вона свій білий покров (омофор) і хотіла простерти його над тим народом, як зробила це колись у Царгороді, на честь чого, власне, й відзначається це свято. Однак, хоч як пильно Богородиця не вдивлялася на землю, ніяк не могла побачити на кордонах тієї країни ворога. А невдовзі відчула, що її омофор тягнуть з усієї сили у різні боки та ще під акомпанемент вигуків: «Владичиця! Не прикривай моїх сусідів, бо вони вірують неправильно! А ті думають не так! А ось ці мають носа небезпечної форми! А то багаті й нахабні! А ті бідні й дурні!» Піднявся великий галас, і кожен тягнув святий покров на себе, аж він почав тріщати. Смутний строгий лик Богородиці засмутився ще більше, а її ясні очі наповнилися слізьми. Зрозуміла вона, що перед цим народом стоїть ворог, страшніший за сарацинів — їх треба рятувати від самих себе.
№197 15.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
