Хто бажав, суть «Залюдненого острова» — фільму Федора Бондарчука за мотивами роману братів Стругацьких, який наробив стільки галасу, — зрозумів, подивившись ще першу частину. На прем’єру другої «Залюднений острів. Сутичка», що відбулася 23 квітня в Києві, більшість прийшла так — додивитись. Хоча не можна сказати, що обійшлося без інтриги. Її додали дивні метаморфози, які відбувалися з режисером стрічки. Напередодні інтернет облетіла майже крилата фраза Бондарчука, сказана (що важливо: не легковажно кинута, а свідомо сказана!) ним на прес-конференції: «Мы катимся в ж.., и это настораживает» (мовою оригіналу). Таке, м’яко кажучи, невтішне зауваження стосувалося інформаційного простору, треба думати — російського: «Заголовки газет — плакатная пропаганда». І не встигла просунута Росія порадіти такому прозрінню відомого режисера, як вже наступного дня він почав від своїх слів відмовлятися, мовляв, у всьому винні журналісти, які його неправильно зрозуміли. Ну, а ще через день Федір Бондарчук пафосно і привселюдно вступив у ряди «Единой России». Напевно, такий крок Бондарчук розцінив як рятівну соломинку, щоб остаточно не скотитися у згадане ним же місце.
«Зрив» Бондарчука на прес-конференції багато хто пояснив найпростішим способом: мовляв, перша частина «Залюдненого острова» провалилася, не добравши в прокаті ні багато ні мало — вісім мільйонів доларів, режисер не може розплатитися з кредиторами — ось і впав у депресію. Оглядач «Новой газеты» Лариса Малюкова такі крайнощі пояснила «сумбурним світоглядом автора», який, врешті, і вилився «у внутрішню плутанину ідей та смислів у фільмі». Можливо, й так. А може, Федір Бондарчук, як і герої його фільму (і роману Стругацьких, які заклали глибокий зміст у контекст), робить спроби (хай часом і невдалі) вирватися з тенет пропаганди. Але у житті це набагато важче, ніж у найскладнішому сценарії.
Що стосується самого фільму — любителям спецефектів та психологічної напруги радимо подивитися. Але обов’язково в якісному запису, а не скачану версію. Задоволення отримаєте, а до того ж і продюсерів підтримаєте, які в невдачах першої частини звинувачують піратів та інтернет. Яскраво, голосно, часом приголомшливо. Ну, а в сюжеті впізнаєте багато знайомих моментів. Часом навіть шокує передбачливість Стругацьких. Між іншим, у фіналі фільму так і залишається незрозумілим, чи подолане остаточно зло. Щось це нагадує...
КОМЕНТАРI
Анатолій ЯРЕМА, журналіст, телеведучий:
— Друга частина «Залюдненого острова», власне, і за книжкою динамічніша — там більше подій, іде війна та, врешті, завершується сама історія. Зйомки цієї другої частини справляють враження. Ті питання, які у мене залишилися після першої частини, зняла друга. Їх, все-таки, потрібно дивитися разом. Шкода, звичайно, що між показами була така тривала перерва, але переглянувши обидві стрічки, глядач розставить все по місцях.
Спецефекти, як на мене, дуже вдалі. Не забуваймо, цей фільм — для широкої аудиторії. Тому наявність такої великої кількості спецефектів, особливо в цій частині, абсолютно виправдана. Хоча раджу читачам «Дня» самим подивитися і зробити власні висновки.
Марія ДЯЧЕНКО, співавтор сценарію фільму «Залюднений острів»:
— Ми сподіваємося, що тепер, коли історія знайшла своє завершення, ефект буде не просто від того, що склалися дві частини, а від того, що народилася нова сутність — новий твір нової якості. На цю прем’єру ми справді чекали з нетерпінням. Друга частина використовує усі напрацювання і надбання першої частини. Нам дуже хотілося, щоб глядач швидше це побачив і склав повне враження. Хоча, з іншого боку, ми не знімали першу-другу серії серіалу. Ці дві частини — два окремих фільми. Люди, які не бачили першої, можуть передивитися другу частину і все зрозуміти, і співпереживати разом з героями. Адже «Сутичка» вийшла дуже емоційною, драйвовою, психологічно напруженою.
