Ці могутні зовні дерева ще здалеку вражають своєю міццю й силою. Проте уважне око може помітити, що й крона в них рідкувата, не має властивої здоровим деревам ажурності. А з погляду спеціалістів, то, наприклад, урочище Залісся в знаменитих Цуманських лісах — це вже не розкішна меморіальна діброва, а кладовище дубів...
Володимир Неводнічик, головний спеціаліст відділу лісового господарства Волинського обласного лісового і мисливського господарства, показує перший-ліпший дуб. Його кора легко відламується, а під нею — міріади комах, які активно поїдають дерево зсередини. І таких «покійників», тобто сухостоїв, на території державного підприємства «Цуманський лісгосп» — 16 тисяч (!). Цуманські ліси — не перша й не остання критична точка втрати цінних лісових насаджень. Кілька років тому довелося побувати в лісах поблизу села Сваловичі, що в Любешівському районі. Там також масово всихали могутні дуби. Володимир Неводнічик каже, що, хоча за даними енциклопедії дуб має жити 400 — 500 років і на території Волині є дубові довгожителі, які мають 240 років, а одне дерево, в урочищі Кухів Груд, навіть досягло 600-річного віку, проти природи й дубам не встояти.
Те, що відбувається з деревами в заповідних ділянках волинського лісу, не залежить і від дій лісівників. Дерев не вирубували, не підкопували, нічим не підливали (бо це ж сотні гектарів), вони помирають самі. Лісівники, навпаки, майже півстоліття тому зарезервували велику частину насаджень під заповідники. Але статус заповідної зони нині зіграв з господарями волинського лісу злий жарт. Промисловий вік дуба становить від 101 до 110 років. Тоді деревина найякісніша. Але якщо заповідник, то рубати — зась. Майже 200-літні дерева почали всихати кілька років тому. А за положенням, доки дерево в заповіднику має хоча б декілька зелених гілок, то воно вважається живим. Хоча насправді таким давно не є.
Володимир Дем’янович розповідає, як вразили його сухі дерева, зрізані минулого року. Коли їх розпиляли на пилорамі, то не було з чого зробити звичайну півтораметрову дошку: наскрізні дірки траплялися через кожні 30—40 сантиметрів. Отак дуби росли-росли, і здалися лише на те, щоб їх пустили на дрова... З цього приводу пригадався чи то анекдот, чи то бувальщина про скупого чоловіка, який усю зиму їв надгнилі яблука, а здорові відкладав. Так їх беріг, що до весни всі погнили до решти... На думку заступника начальника обласного управління лісового і мисливського господарства Сергія Шеремети, причиною масового всихання дерев на Волині є природа. Унаслідок меліорації відбулася зміна гідрологічного режиму лісових територій. Наразі в «Цуманському лісгоспі» нема жодного здорового дуба. Хворі дерева й сухостій треба вирубувати, але нині під сокиру мали б піти цілі ділянки. Звичайно, що на місці колишніх дібров лісівники насадять нові дерева, але заповідник формально зникне. То що ж охороняти? Власне, дуби вже давно сохнуть по всій Європі. Вірогідно, цьому сприяють зміни й клімату, і гідрологічного режиму. А може, причина в іншому. Проте в Біловезькій пущі масово гинуть 200—300-літні діброви, а в Польщі проблемою всихаючих дібров опікувалися на рівні президента. Українські ж лісівники за вчорашніми законами змушені мовчки спостерігати, як гинуть заповідні діброви.
