Невтішні для команди України підсумки першої половини відбіркових змагань до фінального турніру першості світу 2002 року вимагають максимального результату у двох наступних іграх із Уельсом та Норвегією, призначених на початок червня. Тільки перемоги у цих двобоях дозволять українцям зберегти надію хоча б на друге місце у своїй групі.
Із попередніх невдач прийнято робити висновки. Один із них був озвучений ще восени минулого року помічником тренера збірної Валерія Лобановського по гарячих слідах поразки від поляків у Києві. Володимир Вєрємєєв поскаржився тоді, що суперник провів набагато більше контрольних товариських зустрічей аніж збірна України. Запитувати про те, хто заважав нашій команді провести таку ж серію контрольних ігор, ніхто не наважився, тим більше, що нам розповіли як непросто домовитись про зустріч із сильним і авторитетним суперником.
У календарі чемпіонату України на весну 2001 року було заздалегідь передбачено два дні для таких потрібних збірній товариських матчів. Перший із таких днів буде 25 квітня, проте гри нашої збірної ми у цей день не побачимо. Так само як і в травні, коли заплановане ще одне «вікно» для матчу головної команди країни. Відомо, що бажання зіграти з українцями наступної середи висловила футбольна федерація Туреччини. Чим було погано прийняти такого суперника, наприклад, на щойно відремонтованому стадіоні Сімферополя, де на матч збірної гарантовано зібралися б повні трибуни? У Криму нині тепло, футбольне поле у відмінному стані, а турки вже давно обійшли нас, посівши місце якщо не серед європейської еліти, то дуже близько до неї. Тим більше, що наші суперники у відбірковій групі гратимуть цього дня контрольні товариські ігри.
То що ж ми маємо насправді? Чому наша головна команда у черговий раз йде своїм шляхом, ігноруючи прийняті в усьому світі традиції підготовки до відбіркових ігор? Вперше цього року це сталося в лютому, коли під прапором національної команди на мiжнародному турнірі на Кіпрі виступав «експериментальний» склад гравців, тобто більшість українських «зірок» на Кіпр не приїхала. У підсумку і турнір наші програли, і до офіційних матчів iз Білоруссю та Уельсом виявилися не готовими.
На жаль, дії Лобановського. вже котрий місяць по черзі витлумачують для преси то керівники національної федерації, то функціонери клубу «Динамо» (Київ). Цього разу ретранслятором думок виступив Олег Базилевич, який очолює нині у національній федерації комітет по роботі із збірними. Він пояснив, що, виявляється, жодних товариських ігор тренерами збірної України і не планувалося, а «вікна» у календарі з’явилися ледь не випадково.
Навіть за великого бажання повірити аргументам Базилевича не вдається. Відомо, що календар складався у нас дуже ретельно і врахування інтересів збірної було для упорядників футбольного розкладу головним завданням. Більш вірогідним виглядає бажання тренерів «Динамо» не відволікатися саме зараз на збірну, а зосередити зусилля на внутрішньому чемпіонаті, де у наших чемпіонів вперше за багато років виникли проблеми. Якщо це так, то чи актуальна ще широко проголошена програма «Наша мета-2002», в якiй пріоритет недвозначно надано саме успіху національної команди України, а не окремих, нехай і дуже авторитетних вітчизняних клубів?
Скоріше за все, відповіді на ці запитання від керівництва збірної ми не почуємо аж до червня, до відбіркових ігор iз Уельсом та Норвегією. Тоді нам або пояснять вірність стратегічного задуму (у випадку успіху), або, якщо знову не виграємо, знайдуть винних серед арбітрів, окремих гравців, підстригачів трави на стадіоні чи хмар на небі.
