У неділю, 15 лютого, в Україні відзначали Стрітення — день, коли зима зустрічається з весною. Раніше напередодні цього свята господині пекли святкове печиво — «жайворонків», яких давали дітям, щоб ті закликали весну. Відродити давні традиції спробували в Музеї українського народно-декоративного мистецтва, де в суботу провели майстер-клас по виготовленню пташок-мотанок. Хоча пташок тут не випікали з тіста, а робили з вовняних ниток, символічність обряду від того не зменшилася.
...До початку майстер-класу залишалося ще півгодини, а учасники вже чекали з нетерпінням на майстриню та роздивлялися роздані їм матеріали: дві довгі дерев’яні палички, два невеличкі клубки вовняних ниток, ножиці й щіточки, схожі на розчіски (аж у кінці заняття з’ясується, що ними й справді треба розчесати готову пташку, щоб нитки стали пухнастими). Найбільш нетерплячою була дітвора, яка ніяк не могла зрозуміти, як із цього всього можна зробити жайворонка чи лелеку.
— Ми будемо робити пташку в техніці народної мотанки, тому нам не знадобиться голка чи інші матеріали для шиття, обійдемося тільки намотуванням ниток, — розпочала майстер-клас член Спілки художників України, майстер декоративно-ужиткового мистецтва Галина Дюговська. — Усі матеріали для мотанки — натуральні: палички зроблені з верби, нитки — з вовни, тож усе за народними традиціями. Більшість моїх робіт мають народну символіку. Пташка-мотанка теж не виняток. Так, перев’язуючи нитки навхрест, додаючи до бежевої чи чорної червону нитку, ми використаємо ті знаки, які збереглися до наших часів ще з сивої давнини. І завдяки цьому зробимо не просто птаха, який закликатиме весну, а справжній оберіг.
Починається робота над пташкою із виготовлення дзьобика: майстриня пояснює, що для цього треба склеїти кінці паличок так, щоб утворився гострий кут, а потім обмотати його червоною ниткою: густо-густо, щоб не було видно дерева. Оскільки клей довго сохне, майстриня принесла готові «дзьобики» з собою.
— Тепер ми можемо працювати над пташкою. Беремо жмуточок бежевих чи чорних ниток, прив’язуємо їх вузликом до червоної нитки, що йде від дзьобика, й обмотуємо ними палички на півтора-два сантиметри. Так у нашої пташки з’явиться голова, — пояснює Галина Дюговська.
Отож, беремо в руки матеріали і починаємо мотати. Спочатку ця робота йде легко й просто. А вже через кілька хвилин починають боліти пальці на руках, і це ще тільки початок роботи. Наступний етап — мотання шиї. Тут трохи складніше: треба обмотати палички так, щоб вони не стулилися докупи (майстриня підказує, що між ними треба просунути пальці однієї руки, а іншою мотати), і при цьому стібочки мають іти рівно, та щільно прилягати один до одного. Після кількох невдалих спроб, справа пішла, як по маслу. Як мені здалося, діти виконали це завдання набагато старанніше, ніж дорослі.
— Так просто, а так красиво, — ділиться враженнями учасниця майстер-класу Ірина. — Це ж і вдома можна зробити, тільки треба знайти необхідні матеріали. А на черзі — найвідповідальніший момент роботи: треба зробити нашому птахові крила та хвіст. Для цього жмут ниток, як дівочий хвостик, прив’язуємо до нитки, якою мотали шию, робимо ще кілька обертів, щоб закріпити хвіст майбутньої пташки. А потім так само прикріплюємо ще один жмуток ниток — тільки перпендикулярно до шиї. Останній штрих — приклеїти дерев’яні ніжки та розчесати птаха. Аж не віриться, що на все це пішло всього-на-всього дві години, — а задоволення стільки, що словами й не передати.
