Привітання представників влади, низка відомих людей на сцені та нарядна публіка були і на інших подібних заходах, але саме тут ніхто ні разу не засумнівався в тому, що нагороди — заслужені. Їх отримували звичайні люди, що здійснили визначні вчинки. Іноді цим подвигом стає все життя, іноді — самовідданий порив врятувати чуже життя. Коли добрі вчинки знову стають прикладом для наслідування, це означає, що наше суспільство видужує, повертає собі віру в нормальні моральні цінності. «Ідея акції робить честь нації, яка цінує таких людей», — вважає член Громадської Ради премії «Гордість України» Мирослав Попович.
Далеко не завжди гарні ідеї по-справжньому хвилюють і стають подією. Але тонку грань між піднесеним пафосом і недоречною «патокою» ініціатори акції — ТК «Новий канал» і газета «Факти» — зуміли витримати. Газета «День» вважає своїм обов’язком підтримати благу справу. Є надія, що до цієї премії виявлять симпатію й інші журналістські колективи. І, ставши одного разу спільним знаменником, «Гордість України» стане таким потрібним для української журналістики прецедентом корпоративної солідарності. На жаль, набагато частіше буває, що корисний для суспільства почин якихось ЗМІ зустрічає глухе мовчання колег. Але, можливо, заради процвітання України варто іноді переступати через умовність і віддавати належне корисній ініціативі, подібній цій.
Дійсно, журналісти «Фактів» і «Нового каналу» так зуміли розповісти про справжніх героїв нашого часу, що мимовільно виникала гордість за те, що живеш в Україні. І, напевно, глядачі звернули увагу, що на сцену виходять здебільшого скромні люди, з небагатих сімей, де навіть дівчаткам у свято не змогли справити нарядного платтячка. Дійсно скромні, багатьох із них було нелегко умовити з’явитися перед світлом софітів. Але доля приготувала їм сюрприз до Різдва і їх поздоровляли їхні кумири. Десятирічному Андрію Шевчуку, який витяг брата з ополонки, дісталося відеопривітання з Німеччини та боксерські рукавички Віталія Кличка. Спеціально літали у Мілан до Андрія Шевченка, щоб записати поздоровлення іншому переможцю — Володимиру Мартинчуку. Він зумів у складних обставинах підняти на ноги своїх ненаглядних доньок — старшу і трійнят, які залишилися без мами після народження. Для Михайла Сікорського, який 52 роки присвятив історичному музею у Переяславі-Хмельницькому, співала Ніна Матвієнко. «Це наша церква і наше Різдво», — сказала про фанатично відданого справі музейного працівника співачка.
Про героїв у ході церемонії розповідали сюжети, а коли йшлося про конкретну подію, історія перетворювалася на маленький художній фільм. Знімаючись, учасники подій ще раз переживали трагедію. Нелегко було згадувати критичний момент, бачити біль і кров. Як же на це зважувалися номінанти? Наприклад, Володимир Принцовський, який врятував сусідського 13-літнього хлопчика, що впав на дріт арматури, не спав дві ночі після реконструкції подій і досі переживає, згадуючи про це. А його «хрещенику» після публікації у «Фактах» у школі влаштували обструкцію (підлітки бувають жорстокі), і він серйозно перехворів. Але, на жаль, публічності учасникам премії не уникнути, такі закони телевізійного жанру. В інших країнах також існують аналогічні номінації, і, кажуть, британська версія набагато жорсткіша за нашу.
Так чи інакше, премія «прозвучала» в потрібний момент. І її девіз — благородство, співчуття і любов здатні змінити світ — до серця прийняли всі присутні. Навіть серйозні чоловіки не могли стримати сліз під час розповіді про Вчинки, а коли переможці в завершенні церемонії вийшли на сцену, зал, не змовляючись, встав. Важливо і те, що фінальну пісню виконувала Таїсія Повалій, а не Йосип Кобзон, який великодушно приїхав на премію. І нехай пробачить нас легендарний співак (Йосип Давидович образився і стрімко зник до банкету) — це, передусім, українська премія. А в кулуарах передавали один одному думку ветерана різноманітних нагороджень, художнього керівника театру ім. І. Франка (і члена Громадської Ради премії) Богдана Ступки: «З усіх існуючих премій ця, передусім, заслуговує на продовження».
Подробиці про самовідданих героїв премії «Гордість України» глядачі зможуть дізнатися, подивившись шоу на «Новому каналі» в суботу, 27 грудня.
