26 жовтня у Національної філармонії відбудеться концерт, присвячений пам’яті легендарного українського диригента. Понад два десятиліття Стефан Турчак очолював Київський театр опери і балету. Більш ніж 30 опер та балетів поставив маестро на цій сцені, сотні вистав та концертів прозвучали під його натхненним диригуванням під час закордонних гастролей. Завдяки Турчаку Київська Опера стала одним з кращих театрів нашої країни, а українська опера одержала міжнародне визнання на найпрестижніших музичних фестивалях.
— Стефан Турчак, немов весняний вітер, стрімко увірвався до української музичної культури. На початку 1960-х про молодого диригента — стажиста Державного симфонічного оркестру України (випускника Львівської консерваторії, клас Миколи Колесси) вже ходили легенди, бо майже кожен його концерт ставав подією, — розказав «Дню» доктор мистецтвознавства Юрій Станішевський. — Тогочасний головний диригент оркестру Натан Рахлін довіряв Стефанові виконувати найскладніші та найрізноманітніші програми, вірячи в його самобутній дар. В інтерпретації творів Турчак завжди вкладав власне світовідчуття, пропускаючи через серце неповторно образний світ симфоній Бетховена, Чайковського, Лятошинського, Ревуцького, Прокоф’єва, Шостаковича, Станковича...
За музикантом було цікаво спостерігати, коли він стояв за пультом. Глядачів підкуповували його витончені жести, виразне обличчя. А за пристрасним і темпераментним диригуванням вгадувалася сильна вдача вольової людини. Він надихав і запалював оркестрантів. З юнацьким завзяттям він готував програму за програмою, роблячи, в рекордно короткі терміни, оригінальні трактування. Колеги Турчака завжди побоювалися за круту вдачу. Він не терпів недбалості у праці. Під гарячу руку метав «громи й блискавки». А поза сценою — дуже вразлива людина: тихий, навіть боязкий. Його сіро-блакитні очі завше випромінювали легкий смуток.
У творчій біографії Турчака було багато тріумфів. Наприклад, небагато хто з музикантів зможуть похвалитися тим, що у 26 років вони диригували Лондонським королівським симфонічним оркестром. Стефан Васильович двічі очолював головний музичний колектив країни — Держоркестр України, а між цими періодами працював у Київській опері. Його дебютом у театрі стала масштабна, сповнена внутрішньої експресії, трепетного ліризму інтерпретація вердіївського «Отелло». За 28 років роботи в столичній опері під його орудою по-новому зазвучало багато вистав. Скільки пристрасті він уклав до масштабних постановок: «Бориса Годунова» Мусоргського, «Золотого півника» Римського-Корсакова, «Тараса Бульби» Лисенка, «Івана Сусаніна» Глінки, «Пікової дами», балету «Лебедине озеро» Чайковського та інших.
Як самобутній митець, Турчак намагався уникати рутини, вимагаючи від оркестрантів, співаків і танцюристів найвищого рівня професіоналізму. Своєрідним еталоном музичного прочитання української класики стало його поетичне трактування балету «Лісова пісня» Скорульського. Коли 1977 року на київську прем’єру балету «Спартак» приїжджав А. Хачятурян, побувавши й на одній з оперних вистав, композитор зазначив, що театрові поталанило з диригентом: «Турчак володіє особливим даром об’єднувати людей своєю кипучою енергією, бути тим центром, до якого сходяться всі нитки музично-сценічної дії». А потім із усмішкою додав: «Турчак — сонячний маестро, він випромінює тепло, оптимізм»...
На творчому вечорі прозвучать фрагменти творів, що були знаковими у долі видатного диригента й мали величезний вплив на розвиток %оперного та музичного мистецтва України, формували стиль та дух українського оперного виконавства, що відзначалося щирістю, правдивістю, високим гуманізмом. Концертну програму підготував останній учень Стефана Васильовича, нині керівник Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України Володимир Шийко. Він разом із музикантами, Академічним хором імені П. Майбороди Національної радіокомпанії України (художній керівник Віктор Скоромний) і солістами, чий творчий шлях був пов’язаний з маестро, зірками оперної сцени Валентином Пивоваровим, Олександром Дяченком, лауреатами міжнародних конкурсів Сусанною Чахоян і Тетяною Ганіною виконають твори Сергія Рахманінова, Джузеппе Верді, Петра Чайковського, Миколи Лисенка, Модеста Мусоргського і Євгена Станковича — тих композиторів, яких любив і сам блискуче інтерпретував Стефан Турчак.
