Вельми відрадно, що колектив професіоналів без звичних для багатьох штурмів і наскоків по крихтах формує наш український середній клас. Середній не за матеріальним достатком (поки що) або усередненістю інтелекту, а швидше за готовністю вбирати розсудливість і від лівих, і від правих. Одним словом, ви оплачуєте помірних, розсудливих інтелектуалів. Саме тому у нас усього 50-тисячний тираж. Проте шанувальники «Дня» являють собою вельми чисельну когорту особистостей, котрі активно обмінюються інтелектом, яка, я сподіваюсь, обов'язково збільшиться в новому році.
Впливовість «Дня», як, утім, усього вартісного в навколишньому світі, й не може зростати швидко, інакше солідне видання знеціниться, втратить раритетність, неповторність свого обличчя. Саме тому газета вже сьогодні є рідкісним механізмом перетворення атомів на особистості, з подальшим їхнім об'єднанням у суцільний інтелект, що єдиний здатен і може контролювати владу. А оскільки остання стає все закритішою самовідтворюючою кастою обраних, ніж будь-коли навіть при більшовиках, не дивно, що влада відторгає будь-який інтелект як чужорідне тіло. Ці обставини накладають передусім на ЗМІ найважливішу суспільну функцію забезпечення зростаючого впливу інтелекту на владні структури і в кінцевому результаті постійної можливості приходу розумних, обдарованих людей до влади й помітної присутності їх там.
Отже, ніяк не можу погодитися з тим, що будь-які засоби масової інформації — це інструмент убивання особистості, перетворення її на механізм, гвинтик, атом. По-перше, дуже багато залежить від самої особистості, наявності її як такої. По-друге — від характеру та авторитету кожного конкретного видання. Однак я вважаю, що будь-який засіб інформації незалежно від бажання його видавців завжди несе певну частку інтелектуального навантаження. Саме тому чим сильніші ЗМI в насиченості інформацією, фактами та аналітикою, тим сильніші громадяни, котрі користуються їхніми послугами, тим більш підконтрольна влада інтелектуальній еліті країни, а через неї, цілком природно, й усьому народу. Це й буде відповідальна демократія відкритого суспільства. І ніщо, ніякий інший суспільний механізм нездатний замінити в цьому значенні найунікальніші можливості й функції ЗМІ, покликаних бути своєрідною нервовою системою в повсякденних взаємовідносинах громадян і влади. До речі, для блага й процвітання обох сторін.
№232 03.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
