На нього натрапили поблизу села Пересопниця, де раніше було княже місто. Саме у тамтешньому монастирі Різдва Богородиці архімандрит Григорій та писар Михайло Василевич завершили роботу над українською Первокнигою — Пересопницьким Євангелієм. Науковці переконують: тепер там дуже багатий культурний шар. Місцеві мешканці натрапляли на старожитності, обробляючи поле. На території порядкували й чорні археологи. Нині ж ситуація змінилася. Цьогоріч із дня написання Пересопницького Євангелія минає 450 років. Завдяки цьому ювілею батьківщина Першокниги отримала «друге дихання». Нині тут зводять культурно-археологічний центр «Пересопниця», будують музейний комплекс просто неба «Княже місто». За роботами наглядають археологи. Кажуть, за той час, доки триває будівництво, вони натрапили на значну кількість цінних, а іноді й унікальних знахідок. Однією з таких є й підплитове поховання княжої доби. В Україні місця таких знахідок можна перерахувати на пальцях, переконують науковці.
На могильник натрапили випадково. Його знайшли у полі поблизу старовинного кам’яного хреста, встановленого на місці, де колись був знаменитий монастир. Там якраз прокладали дорогу до церкви й випадково зачепили одну з плит. Кажуть, про її існування місцеві жителі знали.
«Зрушивши плиту, виявили три поховання, — пояснює Валерій Самолюк, науковий співробітник ДП «Волинські старожитності». — Вдалося встановити, що ці поховоння належать до княжої доби і датуються ХІІ — ХІІІ століттям. Очевидно, здійснювалися вони за християнською традицією. Про це свідчить розташування тіл зі сходу на захід, складені руки на грудях. Щоправда, інвентарю не було».
Річ у тім, що в похованнях дохристиянського часу можна виявити зброю, предмети побуту, зазначають археологи. Адже коли ховали людину, у могилу клали речі, які, за віруванням язичників, могли б знадобитися в потойбічному житті. Натомість християн хоронили із хрестиком на грудях.
«В одній із ям виявили два кістяки — чоловічий і жіночий, — розповідає пан Самолюк. — В обох проламані черепи й відсутня ліва частина грудної клітини. Що стало причиною цього, стане відомо лише після проведення експертизи».
Нині загадкове захоронення наштовхує лише на припущення. Взагалі парні поховання були характерні для того періоду, констатують науковці. Зазвичай в одній могилі могли ховати подружжя. Можливо, чоловік і жінка, які жили тут вісім століть тому, загинули під час міжусобної війни. Але існував і скандинавський звичай: коли помирав чоловік, дружина приймала смерть добровільно.
Тим часом за останніх чотири дні роботи поблизу Пересопниці археологам вдалося виявити ще чимало старожитностей. Серед знахідок, зокрема, фрагменти кераміки, яку датують ІV — ІІІ тисячоліттям до нашої ери. Науковці переконують, що тут можна натрапити й на більш давні археологічні пам’ятки. Виявили також мідні та срібні монети княжої доби та пізнішого періоду, хрестик, чоловічий перстень, виготовлений із бронзи у ХІІ — ХІІІ столітті, браслет зі скла, що був традиційною жіночою прикрасою.
«Ми натрапили і на доволі рідкісну річ — фрагмент браслета, що імітує змію. Він виготовлений із бронзи. Такий браслет могла дозволити собі жінка зі знатного багатого роду, адже простолюдинки носили простіші прикраси», — пояснює археолог, науковий співробітник ДП «Волинські старожитності» Михайло Вашета.
Взагалі ж територія Пересипниці благодатна для розкопок. Це місто бачило найвидатніших володарів Київської Русі та Галицько-Волинської держави, адже в літописах згадується, що тут відбувався князівський з’їзд, коментує дослідник історії Пересопниці Святослав Терський.
«У Пересопниці має бути постійна археологічна експедиція. Власне обласна влада й ініціює її створення. Це дасть можливість залучати до розкопок науковців, студентів, школярів і навіть туристів, — коментує заступник голови Рівненської облдержадміністрації Олексій Губанов. — Натомість артефакти, виявлені під час розкопок у Пересопниці, будуть експонуватися у місцевому музеї».
