Днями на електронну адресу нашої редакції прийшов лист від учениці 31-ї групи Державного ліцею міста Біла Церква Аліси Власенко. У своєму посланні вона розповідала, що скоро в ліцеї буде проведена учнівська наукова конференція, присвячена дослідницькій роботі Джеймса Мейса, і, аби компенсувати брак інформації про дослідника, ліцеїсти вирішили звернутися до «Дня».
Звісно, ми не відмовили. Уже через день гостюючи у редакції на запрошення головного редактора Лариси Івшиної, Аліса розповіла, що проведення наукової конференції було ініціативою вчительки з історії ліцею — Ольги Василівни Бурлаки. Викладачка сподівається, що відтепер подібні заходи проводитимуться не тільки у ліцеї, а й у інших навчальних закладах Білої Церкви. «Масштаб присвяченої Джеймсу Мейсу конференції досить значний, туди запрошені всі викладачі історії Білої Церкви. Таких конференцій у ліцеї ще не проводили. Це стане хорошим досвідом проведення і для нас, і для інших навчальних закладів, — переконана Аліса. — Присвячена вона саме Джеймсу Мейсу як американцю, який вартий багатьох українців». Між іншим, про Джеймса Мейса і його діяльність дівчинка дізналася саме з вуст вчительки історії. «Нам розповідали про нього як про американця, який чудово знав українську мову і вивчав Голодомор і, власне, познайомив Україну з її ж історією».
Готуючись до наукового обговорення спадку Мейса, майже всю інформацію ліцеїсти отримували з веб-сайту газети «День». Для ще більшої інформаційної озброєності Лариса Івшина подарувала Алісі книги з бібліотеки «Дня», зокрема, електронний варіант видання «День і вічність Джеймса Мейса».
Аліса зазначає, що її однолітки достатньо інертно ставляться до теми Голодомору. Мабуть, все ж таки до цього треба дорости, в усіх значеннях цього слова. «Я думаю, що всі обговорення ще попереду. Зрештою, для цього ми і проводимо конференцію», — сподівається дівчинка. Сама Аліса знає про трагедію Голодомору ще від своїх батьків: «Мої батьки походять із Черкащини. Там є чудове озеро Синюха, а на березі цього озера є чудові вишневі сади. Вони дикі, їх нібито ніхто не садив... Але моїм батькам розповіли, що на місці цього озера колись було село. Після того, як воно повністю вимерло від Голодомору, його просто затопили водою. Так на тому місці вишневі садочки і збереглися...».
Конференція буде проведена протягом останнього тижня листопада, паралельно із зініційованою Джеймсом Мейсом ще у 2003 році на сторінках «Дня» акцією «Свіча у вікні». Очевидно, саме такі акції, а не смс-голосування, дають зрозуміти, хто достойний звання «Великий українець», і про кого треба розповідати у шкільному курсі історії. А українцям ще багато чого потрібно дізнатися про власну ж історію.
