Цього четверга «літньошколярі» «Дня» мали можливість поспілкуватися з головним редактором газети, автором ідей усіх проектів, у тому числі й Літньої школи журналістики, до якої у 2019-му році потрапила «щаслива сімка» молодих людей з різних регіонів України.
ВДЯЧНА ПАМ’ЯТЬ
Зустріч почалася з обговорення непересічної постаті в українській історії – Олени Отт-Скоропадської. Саме 4 липня виповнилося 100 років від дня народження наймолодшої доньки Павла Скоропадського. Лариса Олексіївна представила книгу «AVE. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського», що є неабияк актуальна не тільки в день ювілею гетьманівни. Фоліант висвітлює історію останнього гетьмана, котрий міг би кардинально змінити самобутність нашої держави, якби його правильно зрозуміло суспільство. До речі, одна із статей у виданні назвивається «Олена Отт-Скоропадська: «Батько вважав, що єдиним виходом для України є її незалежність» – це інтерв’ю пані Олени, у якому вона розповідає про нелегке життя сім’ї у Німеччині, еволюцію поглядів батька в еміграції та свій приїзд в Україну на початку 90-х років минулого століття.
У розмові із студентами Лариса Івшина закцентувала увагу на тому, що важливо, щоб медіа нагадували всьому суспільству про такі особистості, культивували вдячну пам’ять. «Без шляхти, яка жила в мармурових палацах, але душею була з Україною, ми не вирішимо класового конфлікту, який тягнеться в нас з 1917 року», – переконала Лариса Олексіївна. До речі, коли вона запитала у студентів, чи вони знають про постать Олени Отт-Скоропадської, то більшості із них, як виявилося, були відомі тільки поодинокі факти із її діяльності. Проте на запитання: «А ви вперше почули про Скоропадську у школі чи університеті?» майже всі зізналися, що познайомилися із її постаттю лише під час самостійного дослідження сторінок української історії. Тільки Василь Семенченко поділився, що на лекціях у його рідному Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя викладач Григорій Васильович Самойленко неодноразово згадував про Олену Отт-Скоропадську та її громадянську позицію.
Під час обговорення книги головна редакторка представила студентам ексклюзивний парфум AVE, що присвячений родинному гнізду Скоропадських. Також Лариса Олексіївна розказала історію виникнення цієї ідеї та її реалізації. Аромат створив засновник парфумерного будинку Partisan Parfums Олександр Перевертайло, який використав у ньому трави саме з Тростянецької садиби родини Скоропадських.
ЯК «ПОДОРОСЛІШАТИ»?
Відповідаючи на запитання студентів про «хвороби» суспільства, Лариса Івшина використала вислів «барометр спрощення» українського народу – адже мало людей роблять щось для розширення своїх розумових горизонтів, а ще менше шукає правди, забуваючи свою ж історію. Народу перш за все потрібно «подорослішати», а для цього усвідомити свою ідентичність, розповіла Лариса Олексіївна. Наша ідентичність зберігалась і буде зберігатись в нашій історії, для чого редакція і створила серію книг «Україна Іncognita».
Газета «День» намагається дати ту самоосвіту людям, яку не дають навчальні заклади, адже ніхто не заглиблюється в такі тонкі аспекти, які в більшій мірі і формують національну самосвідомість та ідентичність. І не працюють над модернізацією характеру народу, що є другою складовою дорослішання, на переконання головного редактора «Дня».
Студенти підтримали розмову з Ларисою Івшиною низкою запитань та активним полілогом, який торкнувся глибин журналістської професії. «Головна проблема – сьогоденна журналістика може поставити лише риторичні запитання, але не сформувати цілісне бачення, з якої вже власне і виросте відповідь, яка і стане вирішенням, – говорить Лариса Олексіївна. – Майже відсутня, на жаль, журналістика, яка може «виростити» на своїх текстах людей, дати їм те, що їм потрібно. Більшість просто дають людям те, чого вони хочуть, але чи ці дитячі розваги, дадуть ту критичну самосвідомість, якої так не вистачає? Це злочин перед молодими поколіннями, яким доведеться робити те, на що в нас не вистачило правди. А Росія цим користується, їхні ідеологи грають на пониження, для них кожен наш недолік стає їхньою перевагою…»
КНИЖКОВА ПОРАДА
Учасникам Літньої школи журналістики «Дня» було цікаво, які ж книжки читає Лариса Івшина, якою літературою надихається і яку рекомендує. «Я свого часу захоплювалася Шекспіром. Пам’ятаю, коли ще геть малою прийшла до бібліотеки, мені сподобався формат книжки: вона була такою великою, такою красивою! Я принесла її додому, відкрила, а там було написано: «Генріх VIII». Я почала читати цю «хроніку» і зрозуміла, що… нічого не розумію. І тут виникла дуже важлива для мого подальшого життя фраза: «Це не Шекспір винний», – розповідає головна редакторка.
Також Лариса Олексіївна пораду майбутнім журналістам: треба підвищувати планку. Казати: «Так, я цього зараз не розумію, але настане час і я доросту». Тож варто братися і штурмувати ті книги, які спочатку здаються незрозумілими та складними.
НЕСПОДІВАНИЙ ШТРИХ
Спілкування закінчилися на надзвичайно приємній ноті. Учасник Літньої школи журналістики Василь Семенченко подарував Ларисі Олексіївні… шарж, де зображені всі учасники ЛШЖ-2019 на чолі з Ларисою Івшиною. На такий сюрприз головна редакторка «Дня» відреагувала словами, що до цього її малював лише… геніальний карикатурист Анатолій Казанський. «А відтепер будуть у нас і шаржі», – усміхнулася Лариса Олексіївна. І всі «літньошколярі».
«ЛІТНЯ ШКОЛА ЖУРНАЛІСТИКИ — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СПОСІБ ПРОВЕСТИ ЛІТНІ КАНІКУЛИ!»
Єлизавета ВОРОБЙОВА, випускниця 9 класу київської спеціалізованої школи № 118 «Всесвіт»:
– На сьогоднішній зустрічі Лариса Олексіївна Івшина вказала нам, що ми справді знаходимось у правильному місці у правильний час. Не плетучись за «мейнстрімом», ми обираємо шлях інтелектуального розвиткуь. Після тривалої, але дуже цікавої бесіди я ще раз переконалась, що «Літня школа журналістики» — це найкращий спосіб провести літні канікули.
«ЦЯ ЛЮДИНА ВРАЗИЛА МЕНЕ СВОЄЮ ЧІТКОЮ ПОЗИЦІЄЮ»
Євгенія ШЕВЦОВА, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова:
– Зустріч із головною редакторкою газети «День» Ларисою Івшиною була тривалою, але не менш захопливою. Ця людина вразила мене своєю чіткою позицією, а її цитати, що були сказані 10 і більше років тому, актуальні і сьогодні.
«За всю журналістику ми не відповідаємо – ми відповідаємо за себе», – зазначила пані Лариса. І справді, кожен журналіст повинен пам'ятати, заради чого він займається цією професією, і чітко визначити для себе, чи зможе він не відходити від своїх принципів, незважаючи ні на що.
«ЛАРИСА ІВШИНА ГОВОРИЛА З НАМИ ЯК З ОСОБИСТОСТЯМИ»
Аліса ПОЛІЩУК, Київський національний університет імені Тараса Шевченка:
– Змістовно, серйозно, подекуди з сумною іронією… Лариса Івшина говорила з нами як з дорослими людьми, як з особистостями, це дуже підкуповує. Незважаючи на її слова про те, що «Молоде покоління виросло поза контекстом», вона змогла надихнути нас на його створення. Правильно сказано, що «у нас багато самоїдства, але мало самокритики», тому починаємо виховувати себе разом у Літній школі.
«ЦЯ ЗНАКОВА ЗУСТРІЧ ЗАЛИШИТЬСЯ В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ НАДОВГО»
Марія НАУМЕНКО, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя:
– «Українська історія творилась не лише в хатах під стріхою», – сказала Лариса Олексіївна. Лариса Івшина своїм прикладом показала нам, як творилась історія. Ніколи не потрібно забувати про наше минуле. І лише тоді наше майбутнє буде світлим. Ця знакова зустріч залишиться в нашій пам’яті надовго.
