13 січня в «Дня» та, переконані, усієї мислячої частини країни важлива дата – виповнюється 25 років, як колектив редакції очолює Лариса Івшина. І це справді свято далеко не лише журналістів, авторів, експертів та друзів газети. Адже за ці чверть століття Лариса Олексіївна, як справжній «архітектор простору», зініціювала, створила, організувала і втілила разом із редакцією низку просвітницьких проєктів, що працювали і працюють на розвиток живих сил в українському суспільстві, на розширення розумного середовища в нашій країні.
Це передусім сама газета – без жовтизни, з якісною аналітикою і колом висококласних авторів та експертів, серед яких особлива роль у філософів, істориків, соціологів.
Це Бібліотека газети «День», у «бабусі» якої, книги «Україна Incognita», у 2022-му теж ювілей – 20 років від часу виходу першого тиражу, і досі це видання у топах читацької уваги. Так само як і «Сила м’якого знака, або Повернення Руської Правди», «Повернення в Царгород», «АVE. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського» і найсвіжіший «Детокс»…. До слова, днями стало відомо, що наша новинка увійшла до короткого списку номінації «Минувшина» всеукраїнського рейтингу «Книжка Року».
Це Міжнародний фотоконкурс «Дня», що залучив навіть тих, хто не любить читати товсті книги і газети, але прагне побачити і відчути життя своєї країни. Уже 21 січня ми підіб’ємо підсумки XXIII фотоконкурсу, а з 22-го усі охочі (вакциновані чи протестовані на COVID-19) можуть оглянути «фотомоніторинг» 2020 і 2021 року очима фотомайстрів та аматорів з усіх куточків України та закордону.
Це Літня школа журналістики «Дня», що мала вже 16 випусків і поповнила галузь фахівцями, котрі точно знають: не треба «робити дурних людей відомими».
Це Премія імені Джеймса Мейса, що є не тільки вдячною пам’яттю про видатного дослідника українського Голодомору і нашої постгеноцидності, а й способом привернути увагу до якісної публіцистики та її авторів. Це також Премія імені Михайла Василевського для власкорів та авторів «Дня» – задля підтримки «золотого стандарту», що його втілювали матеріали світлої пам’яті Михайла Василевського, власкора «Дня» на Хмельниччині до його передчасної смерті через тяжку хворобу.
Це велика кількість круглих столів у редакції та онлайн-обговорень важливих суспільних тем, це по суті формування гуманітарної політики замість держави. І це, до речі, велика кількість афоризмів і цитат, думок, що їх охоче «позичають» чимало діячів включно з президентами, не посилаючись на Ларису Олексіївну.
Погодьтеся, такий набуток – чудовий привід для розмови. І про всі ці роки та людей, поруч із якими вони минули, і про стан журналістики та суспільства, і про можливі прогнози його розвитку. Тож автори, нинішні і колишні колеги, друзі та експерти «Дня» поставили напередодні ювілейної дати цілу низку запитань до свого головного редактора – Лариси Івшиної.
Якими були відповіді? Повідомимо вже незабаром.
