Мешканці населених пунктів, що стали зараз гарячими точками АТО, перетворюються на заручників ситуації. З одного боку — небезпека для життя у рідному місті. З іншого — на новому місці їм не дають статусу переселенців, якщо йдеться про ті міста чи села, що вважаються підконтрольними українській владі. Перелік населених пунктів, які входять до території проведення АТО, є у розпорядженні Антитерористичного центру при СБУ, виданого 7 жовтня 2014 року. Але згодом з’явилося розпорядження уряду №1085, у якому йдеться про розподіл населених пунктів двох областей на підконтрольні Україні та неконтрольовані нашими органами влади. Коли ж видають довідку про статус переселенця, чиновники мають брати до уваги, звідки саме виїжджають люди — з окупованої території чи з зони проведення АТО. Однак соціальні служби керуються саме розпорядженням Кабміну, де розмежування на контрольовані та непідконтрольні території.
Тобто якщо людина виїздить з Дебальцевого, Вуглегірська, Пісок, Авдіївки, навколо яких зараз точаться бої, статус переселенця їй не дають, бо ці населені пункти вважають підконтрольними Україні. Навіть попри те, що стали зараз прифронтовою зоною. Правозахисники намагаються владнати цю дилему з Міністерством соціальної політики, яке б довело до відома своїх управлінь, якими ж документами слід користуватися. А також просять внести відповідні зміни до розпоряджень уряду, щоб не було цієї неузгодженості, яке місто вважати районом проведення АТО, а яке ні.
— У міністерстві кажуть, що подають зміни до Кабміну, але уряд їх ще не прийняв. Але ж ми розуміємо, що в Кабміні є вихідні, робочі дні, сесії, а люди їсти, жити хочуть у суботу, неділю і пізно ввечері... Тому кожного разу при зустрічі нам обіцяють, що вже завтра мають щось розглядати. Але така ситуація була з самого початку прийняття цього розпорядження. Зараз це питання стоїть ще більш критично, бо якщо з Дебальцевого ще місяць тому виїжджало набагато менше людей, то через активізацію бойових дій все більше людей потребують такої допомоги, і все більше відмов отримують, — коментує координатор волонтерської ініціативи «Схід-SOS» Олександра Дворецька. — Поза публічними виступами все зводиться до того, що у бюджеті немає коштів. Але я не знаю, чому економити треба на тих, хто найбільш постраждав.
«День» звернувся до радника Президента з питань переселенців Давида Кізірії, чи відомі йому причини такої розбіжності у діях соціальних служб. «Треба по кожному випадку дивитися, у чому проблема. Краще, щоб ці особи документували причину відмови, щоб потім із цими питаннями звертатися до Мінсоцполітики. Головне — треба розуміти, з чого реально створюють проблему», — вважає радник Президента.
А ще Давид Кізірія запевнив, що готовий допомогти чим зможе, у межах своєї компетенції. Волонтерів ми вже повідомили про таку готовність радника Президента.
