У Верховній Раді зареєстровано проект закону щодо посилення відповідальності в частині працевлаштування людей з особливими потребами. Зокрема, нова ініціатива посилить контроль за нарахуванням і сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць.
За чинним законодавством кількість робочих місць на підприємстві, які мають займати люди з особливими потребами, становить чотири відсотки від кількості штатних працівників. Якщо цієї вимоги роботодавці не дотримуються, вони щорічно сплачують до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Величина відрахувань відповідає розміру середньорічної зарплати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для інваліда, але ним не зайняте.
За словами співавтора законопроекту Гліба Загорія, соціальна відповідальність роботодавців щодо людей з інвалідністю істотно знизилася за останній рік. Сума відрахувань, самостійно сплачених підприємствами до Фонду захисту інвалідів, зменшилася з 27,7% 2012 року до 8,6% 2014-го. Новий законопроект має на меті підвищити відповідальність посадових осіб на підприємствах та уточнює критерії виконання нормативу щодо кількості робочих місць.
Зазначимо, що в Україні 2,7 мільйона людей з інвалідністю, з яких працевлаштовані близько 25%.
Геннадій ЄВСЕВ’ЄВ, президент Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору «Генерація успішної дії»:
— З роботою труднощі були завжди. До людей з обмеженими потребами діють стереотипи, нібито вони не зможуть бути повноцінними працівниками. Щодо людей з інвалідністю по зору, працедавці завжди думають, що їм необхідно створювати специфічні умови. Насправді це не зовсім так, адже для роботи з комп’ютером нам потрібна лише програма озвучування. Через цей стереотип нам відмовляють у роботі, щойно дізнаються про проблему. Інколи створення робочого місця, звісно, може бути затратним. Є певні проблеми з набором тексту, тому для тих, хто багато з ним працює, займається редакторством або перекладами, необхідний брайлівський дисплей. Цей пристрій достатньо дорогий, що теж лякає роботодавців.
Щоб не брати на роботу людей з інвалідністю, працедавці часто вдаються до маніпуляцій. Вони виставляють такі вимоги до вільної вакансії, які перевищують нормативи кваліфікаційних вимог до професії. Тому людина, яка має стандартну освіту, не підпадає під вимоги і навіть не може подати резюме. Тоді роботодавець відмовляється платити штрафні санкції, бо він, мовляв, пропонує вакансію, а до нього ніхто не йде.
Найлегше знайти низькооплачувану роботу. Для людей з проблемами зору це робота зі складання якихось предметів. Тут не треба спеціальної освіти, навичок. Також це може бути робота диспетчера. А ось знайти вакансію програміста, юриста, психолога — значно складніше. Багато з тих, хто здобув освіту за цими спеціальностями, зараз безробітний.
