З 23 лютого по 12 березня 2017 р. обрані світлини радували око і відкривали по новому Україну для мешканців міста Прилук. Фотовиставка «Дня» — це безпрецедентний волонтерський проект, який крокує містами України. І ми вдячні тим, хто підтримує нас. Таким чином ми відкриваємо Україну для українців. В Прилуках з великим задоволенням підтримали ідею проведення «Днів «Дня» у своєму прекрасному місті. Подія відбулася в міському будинку культури, який за більш ніж два тижні відвідали сотні людей. Всі підкреслювали, наскільки важливою є ця подія для регіону.
Активність проявили керівництво і бізнес міста. Завдяки компанії «Бритіш Американ Тобакко Україна», абонементи на газету «День» отримали всі навчальні заклади, бібліотеки та ЗМІ міста, комітети самоорганізації населення, міська рада, Будинок культури, територіальний центр соціального обслуговування, Центр творчості дітей та юнацтва, районна книгозбірня, Прилуцька РДА, а також Ічнянський національний природний парк. І що дуже важливо — для поповнення книжкових фондів бібліотекам, навчальним закладам та краєзнавчому музею Прилук було передано книги із серії Бібліотека газети «День».
За кого ж проголосували прилучани? Які фото їх вразили найбільше? Перше місце — «Наодинці з другом», Анастасія Іванова, смт Любашівка, Одеська обл. Друге місце — «Позивний «Піаніст», Юрій Величко, с. Молодіжне, Дніпропетровська обл. Третє місце — «Берегиня» Анна Чапала, м. Полтава. Про свій вибір і враження — в коментарях прилучан. Отже, історія культурного спілкування і плідної співпраці з прилучанами продовжується. Дякуємо вам!
«ВАША ГАЗЕТА ЗМУШУЄ ЛЮДЕЙ НЕ ПРОСТО СПОЖИВАТИ ІНФОРМАЦІЮ, А І ДУМАТИ»
Надія МАРИНОХА-СТЕЦЕНКО, журналіст, поет:
— Письменник може написати роман, а фотограф за допомогою світлини розповісти про історію людини чи суспільства. Глянувши на будь-яку фотографію з вашої виставки, ми можемо побачити історію життя. Можливо іноді здається, що ці фото не прикрашені і несуть якусь жорстокість, але в той же час вони показують реалії сьогодення. Думаю, що для історії такі фотографії є дуже важливими і потрібними. Я працюю в Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі ім. І. Я. Франка, і завжди своїм студентам ставлю в прикладгазету «День». Це якісна преса. Можливо, в нинішніх реаліях, коли розвинута швидка журналістика, таким виданням, як «День» не дуже легко, але в той же час ви дуже потрібні. Тому що те, що ви робите — не тільки за допомогою газети, а і за допомогою інших проектів, дуже потрібно нашій країні, яка тільки стає на ноги. Ви показуєте справжній рівень журналістики, даєте історичні знання, окреслюєте перспективу. Швидка журналістика має право на життя, тим більше в такий час, але ваша газета змушує людей не просто споживати інформацію, а й думати.
«ЗА ДОПОМОГОЮ ФОТОВИСТАВКИ ГАЗЕТА «День» РЕАЛІЗУЄ КУЛЬТУРНУ ПОЛІТИКУ»
Дмитро ПАВЛЕНКО, громадський діяч, м. Варва:
— З того, що одразу впало в око, — світлина «Попит і пропозиція», на якій зображений вуличний стихійний базар. Для себе я проводжу аналогію, що все наше суспільство часто стоїть у такій позі, як на цій фотографії.
На виставці світлини підібрані так, що вони водночас відображають стан речей і роблять акцент на найбільш яскравих моментах, підказують суспільству, на що варто звернути увагу.
Із світлин, присвячених війні, сподобалася фотографія «На одинці з другом». Вона драматична, дуже чіпляє. Одна з найбільш позитивних рис, яку можна побачити на війні, це світлина «Режим тиші», де артилерист читає книжку у хвилинку спокою.
Світлини з розділу політики показують, як карикатурно виглядають наші політики. Наприклад, фотографія, де Гройсман, Порошенко, Яценюк з гримасами на обличчі дивляться на Байдена. А найбільш моторошна фотографія — «Замкнене коло», яка показує стан у нашій політиці.
Я вважаю, що за допомогою фотовиставки газета «День» реалізує культурну політику. Зараз волонтери роблять те, що має робити держава, а в конкретному випадку це робить газета «День». Це не просто мистецька акція, це безпрецедентний волонтерський проект. Фотовиставка «Дня» несе в собі серйозне соціальне навантаження.
«ВЕЛИКЕ СПАСИБІ ЗА КНИГИ»
Валентина ТАРАСЕНКО, директор районної бібліотеки Прилуцької ЦБС:
— Виставка справила велике враження. Запам’яталося фото — «Наодинці з другом», де боєць прощається на могилі зі своїм товаришем. Ця світлина розбудила в душі стільки відчуттів... Насамперед сльози та злість на недолугу владу. Якщо подивитися на всі події, які відбуваються в Україні три роки... скільки невинних життів, скільки зруйнованих доль.
Ми звикли бігти по життю, не помічаючи важливих моментів, а ця фотовиставка змушує нас зупинитися, подивитися навколо, побачити проблеми інших людей...
Я ходила на виставку, на ній побували мої колеги, знайомі. На кожного вона справила різне враження. Дехто обирав позитивні світлини. Дехто зупинявся біля світлин, на яких зображено наше буття, які викликали у людей сльози. Не хочеться, щоб було так. Адже Україна має великий потенціал — це велика держава з великим майбутнім.
Коли я прийшла додому після фотовиставки, моя подруга прислала мені світлину «Краплина щастя». І дійсно хочеться сказати, що «краплина щастя» все-таки буде в нашому житті, і не тільки краплина, а й цілий дощ щастя для України.
Перше моє знайомство з газетою «День» відбулося ще в далекому 2004 році, коли Ігор Павличенко писав, що Лариса Івшина подарувала йому книгу «Україна Incognita» з Бібліотеки газети «День».
Можу сказати, що моїй центральній міській бібліотеці та бібліотекам Прилуцького району буде рекомендована тільки газета «День». Тому що вона змістовна, цікава, глибока. Коли читаєш статті, розумієш, що журналісти пишуть про ту чи іншу подію не поверхнево, а глибоко, докопуючись до самих витоків проблематики.
Всі знають, що є тотальне недофінансування української сучасної книги, яка б висвітлювала не тільки проблемні питання історії України, але й сьогодення. Тематичної української книги майже немає.
Велике спасибі за книги. У наші бібліотеці є ваші книги. Ми користуємося ними. Наприклад в «Україна Incognita» є багато статей про Чернігівщину.
«КОЛИ МИ ПЕРЕГЛЯДАЛИ ФОТО, ТО І СМІЯЛИСЯ, І ПЛАКАЛИ, Й ОБУРЮВАЛИСЯ»
Надія ЯРЕМЕНКО, фахівець місцевого розвитку:
— Ми відвідали фотовиставку всією сім’єю. Звичайно, ми дуже вдячні газеті «День» за це явище в культурному житті нашого міста. В Прилуках багато чого відбувається, але експресивних заходів, які вражають, небагато. Фотовиставка «Дня» — як життя. Тут є і веселі моменти, і сумні, і дитинство, і люди старшого віку. Відповідно, коли ми переглядали фото, то і сміялися, і плакали, й обурювалися. Було багато фото, присвячених дитинству. Наприклад, фото «Капелюшник», де хлопчик у капелюсі сидить під сонячним промінням і весело сміється. Це дуже оптимістична світлина. Також сподобалося фото з дітьми в українських національних костюмах. Ці фото настільки приємні, теплі та свідчать про те, що все-таки ще не вмерла Україна. Діти на цих фото надзвичайно органічні: нагадують про те, що наші традиції живі і їх треба підтримувати.
Дуже симпатичні світлини з літніми людьми. Приємно, що фотографи не забувають фіксувати миті з життя людей старшого віку. Адже життя плинне і дитинство плавно переходить у зрілий період, а потім у старість і людина вже ходить із ціпком. Було фото, де жінка виглядає з вікна, видно, що вона вже самотня, і до неї прилетіли гості-голуби.
Ще одна цікава світлина — і смішна, і оптимістична — називалася «Селфі»: дід, син і онук роблять селфі, прив’язавши камеру до граблів. Ще одна позитивна життєва фотографія «Попит і пропозиція», де зображено стихійний базар: люди нахилені над своїми клунками з молоком, фруктами, овочами і перед ними стоять покупці. Це наша українська реальність.
Водночас дуже вразили фотографії із серії «Подолання» про героїв і учасників АТО. Сльози ллються самі собою. Суть цих фото доходить до самої глибини душі, так що просто не можеш втриматися. Звичайно, вони герої, але заради чого... Ми знаємо, але хотілося, щоб було без цих жертв, втрат, протезів. Дуже вражаючі фото.
Обурювали фото наших політичних лідерів з точки зору вже теперішньої ситуації. Ми хотіли б бачити їх більше на фото, де вони працюють над тим, як покращити життя країни, знаходити шляхи виходу зі складних ситуацій, у яких ми опинилися.
Був конкурс на краще фото, і я віддала на ньому перевагу «Берегині», де дівчинка в українському національному костюмі зображена на фоні прапорів і військових. Можливо, воно не найбільш вражаюче, але найбільш правильне. Воно дійсно показує суть України, української душі, що жінка повинна зберегти Україну своєю любов’ю, теплом, душею.
«ФОТОВИСТАВКА ВОДНОЧАС ПАТРІОТИЧНА І ДУШЕВНА»
Тамара ВЛАСЕНКО, директор Подищанської школи, Прилуцький район:
— На виставці я побувала разом зі своїм сином, який спеціально приїхав з Сум, хоча не так давно виставка «Дня» побувала і в цьому місті.
Фотовиставка дала сильні емоції. Було відчуття, наче ти зараз разом з усією країною, народом, відчуття гордості, що ти маєш багато однодумців, людей, які спраглі до правди, добра, справедливості. Було цікаво дивитися на обличчя відвідувачів: погляди, посмішки, жести змушують нас бути небайдужими до того, чим живуть люди.
Було приємно зустрічатися на виставці з людьми, з якими я багато років тому спілкувалася: зі своїми вчителями, бібліотекарями. Це був привід обговорити все побачене і почуте, можливо, навіть співставити свої враження з враженнями знайомих, близьких або друзів. Дуже добре, що у кожної роботи є назва. Інколи порівнюєш свої відчуття і думки з тим, що бачив на фото — щось сходиться, щось ні.
Фотовиставка водночас патріотична і душевна. Найбільше на кожній виставці мене цікавлять коментарі людей. Для мене сила кожної виставки — в обговоренні, а не лише спогляданні. Коли я проглядала в інтернеті коментарі, то побачила як один з дипломатів написав, що кожне фото — це окрема історія сьогодення України. Можливо так ми підсумовуємо життя країни за рік, але не лише для всієї України, але й для кожного українця.
Хочеться подякувати вам і вірити, що Україна пройде крізь вогонь і матиме світле майбутнє.
