Кожен написаний лист рано чи пізно потрапить до свого адресата. Цю істину знову підтвердили науковці Національного музею історії України у Другій світовій війні, яким вдалося віднайти ще одного одержувача листа з минулого.
Цього разу щасливим учасником проекту «Непрочитані листи 1941-го», який триває більше 5 років, став Борис Єлевов – син техніка-інтенданта 3-го рангу Георгія Єлевова. Цього листа, дружині Софії та сину, він написав ще в липні 1941 році. Проте свого адресата лист знайшов аж через довгих 77 років.
На вручення, яке відбулось у головній експозиції музею, пан Борис прийшов разом зі своєю донькою. Зараз йому вже 84 роки, проте він добре пам’ятає, як разом з батьком вони ходили гуляти, їздили в цирк та ляльковий театр. Його він пам’ятає міцним, високим та завжди усміхненим.
Коли Георгія Єлевова абрали до війська, пану Борису було лише 7 років. А вже через рік поштою родині прийшло повідомлення: «зник безвісти». Відтоді нічого про долю рідного батька йому не було відомо. Хоча мати неодноразово писала в різні структури, та й його донька багато часу проводила в архівах, – жодної зачіпки нікому знайти не вдалось. Тому, коли зателефонували працівники музею, дуже зрадів: «Це подарунок всього життя! Лист батька – це те, що мене неабияк здивувало і потішило». Якби ви тільки бачили, з яким трепетом і хвилюванням він розгортав цього листа. «Дорога Сонечка, я дуже хвилююся за Вас», – перші рядки такого очікуваного листа. На очах пана Бориса з’явилися сльози, а в залі запала тиша. «Будьте здорові, мої рідні. Цілую тебе і дитину. Не хвилюйся, дитинко. Нерви тримай міцними», – останнє фраза й порада батька синові.
На цьому несподіванки для пана Бориса не закінчились. Дослідникам вдалося пролити світло на подальшу долю його батька. У травні 1942 року на Харківщині він потрапив у полон. Тому дуже символічним виявилось місце вручення цього листа. Адже в залі головної експозиції Меморіалу висить фото колони військовополонених, зроблене якраз під Харковом у травні того ж року.
Потім батько пана Бориса опинився у таборі для військовополонених, який був на Волині, у місті Володимирі-Волинському. Коли науковці опрацьовували документи цього табору, то знайшли картку полоненого Георгія Єлевова. На ній зазначено, що пробув він там 2 роки, захворів на туберкульоз легень і 18 травня 1944 року помер.
Особливий цей документ ще й тому, що на ньому, зображене, ймовірно, останнє фото батька пана Бориса. До усіх цих документів, переданих пану Борису, науковці вклали також фото меморіалу, який тепер стоїть на місці цього табору. Проте сам Борис Єлевов зазначив, що найближчим часом обов’язково відвідає це місце.
Це лише одна історія з 643 уже розказаних. У колекції «Непрочитані листи 1941-го» залишилося ще 572 листи, які чекають на свого адресата. Всю інформацію про адреси й листи можна знайти на сайті музею. Загляньте туди й ви. Раптом й на вас чекає звістка з минулого.
