За іронією долі, міський протитуберкульозний диспансер у Чернівцях ліквідували акурат 24 березня – у Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Відповідне рішення ухвалила Чернівецька обласна рада. Бо хоча назва закладу й містила слово «міський», він мав статус обласного і фінансувався із бюджету області. Натомість його корпуси та майже гектар землі під ними весь час залишалися власністю міста.
Зважаючи на зменшення числа хворих на сухоти і через це – на малу наповнюваність міськтубу (що, власне, й стало причиною його закриття), нечисленних пацієнтів закладу і медперсонал перевели до обласного протитуберкульозного диспансеру. Все це сталося ще влітку, проте крапку в історії не поставлено досі. Ліквідаційній комісії колишнього медичного закладу ніяк не вдається повернути місту його ж майно.
«Унаслідок реорганізації міського протитуберкульозного диспансеру шляхом його об’єднання із обласним вивільнилося чотири будівлі, загальною площею понад тисячу квадратних метрів. Медичний заклад був лише їх балансоутримувачем, а власником є територіальна громада Чернівців. Попри це, незважаючи навіть на відповідне рішення міської влади, підписати акт прийому-передачі їй же її майна не можемо вже півроку», – каже голова ліквідаційної комісії, керівник СТМО «Фтизіатрія» Іван Гавриш.
Згідно з рішенням виконкому Чернівецької міськради ще від 27 липня (!) протягом місяця будівлі, де раніше містився тубдиспансер, мало взяти на баланс комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4. Однак робити це його керівництво категорично відмовляється. На бік підлеглих став директор департаменту ЖКГ міськради Ярослав Кушнірик. Мовляв, старі, зведені більше століття тому, будівлі потребують значних коштів на утримання чи бодай на охорону, а їх у міському бюджеті на поточний рік не передбачили. Оскільки таких грошей немає й у медиків, доки між ними і чиновниками міськради триває листування, фактично залишені напризволяще споруди у густонаселеному житловому мікрорайоні поволі перетворюються на небезпечний прихисток безхатьків та інших сумнівних осіб. «У зв’язку з тим, що приміщення колишнього диспансеру порожні, а територію ніхто не охороняє, там ночують особи без постійного місця проживання, вчиняються крадіжки (впродовж лише однієї ночі у середині грудня в будівлях зрізали півтора десятка чавунних батарей, – авт.), пошкоджують комунальне майно міської власності та руйнують огорожу», – розповідає т. в. о. головного лікаря КМУ «Міський протитуберкульозний диспансер» Алла МОРОЗ. З цієї причини за останні два місяці медикам уже чотири рази доводилося викликати поліцію. Невже місту байдужа доля нерухомості та 0,7 га землі в одному з найбільш престижних мікрорайонів Чернівців, дивуються вони. Тим паче, що ще на стадії реорганізації міськтубу Чернівцями ширилися чутки, нібито заклад ліквідують не без втручання одного з місцевих багатіїв, який на його місці має намір збудувати сучасний готель. Однак рік добігає кінця, 31 грудня припиняє роботу ліквідаційна комісія, а ні товстосума з грішми, ні реалізації щедрих обіцянок медикам від чиновників різних департаментів міської ради «якнайшвидше вирішити питання». У відчаї фтизіатри звернулися з проханням по допомогу до міського голови Чернівців.
«Ситуація справді складна. Через тривале перебування хворих на туберкульоз (за архівними даними, лікувальний заклад для хворих на сухоти у стінах ексміськтубу був від самого початку спорудження корпусів, тобто ще з 1904 року, – авт.), без знезараження будівель експлуатувати їх вкрай небезпечно. Власне, хтозна, чи це взагалі доцільно і чи не простіше, як у Європі, їх цілком розібрати, тим більше, що вони не є архітектурною пам’яткою. Оскільки це потребує значних коштів, яких у бюджеті немає, то, можливо, виставимо об’єкт на приватизацію», – в ексклюзивному коментарі «Дню» повідомив міський голова Чернівців Олексій Каспрук.
Що буде з ним доти і чи не повторить міськтуб долю Цецинської фортеці з околиці міста, яку ще позаминулого століття спритні чернівчани до останнього камінчика розтягли на будівництво власних будинків (з тією різницею, що повтор ризикує поширити містом паличку Коха), вилами по воді писано.
