Більше зелені біля будинку, нові лави та освітлення у парку, хороший асфальт між дворами або ж іще одна школа чи садок у спальному районі — чи з’являться такі принади у вас, тепер все залежатиме від... вас. Киянам пропонують долучатися до формування міського бюджету на 2016 рік та визначати, на які сфери міського життя закладати більше чи менше коштів: освіту, охорону здоров’я, соціальні послуги, транспортні розв’язки тощо. Протягом жовтня жителі столиці зможуть взяти участь у такому електронному голосуванні у рамках проекту «Бюджет участі».
Його розробили у Київраді у рамках проекту KyivSmartCity. Голова комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Андрій Странніков додав, що таким чином процедура формування бюджету буде вдосконалена: «Ми запровадимо спеціальну програму, що в розвинених країнах має назву «Бюджет участі», тобто можливість мешканцям самостійно впливати на ті чи інші статті витрат». За словами Страннікова, усі бюджетні процеси можна буде відстежити на сайті КМДА.
Дехто з експертів такий крок вітає. Так, Володимир Щербаченко, експерт з містобудування, вважає, що саме по собі таке рішення є позитивним: «Для громадян важливо показувати бюджет у доступному та спрощеному варіанті. Бо насправді ці документи великі, масивні і розібратися у них складно, а так люди будуть бачити розподіл коштів за основними статтями, плюс має бути доступна деталізація, щоб було зрозуміло, що за цим ховається».
У аналітичному центрі CEDOS до такої ініціативи ставляться з пересторогою, називаючи цей проект швидше опитуванням, а не залученням киян до формування міського бюджету. Адже користувач зможе відповісти лише «Так/Ні» на запитання, чи потрібно щось фінансувати, або обрати певну суму грошей. І саме опитування — це лише складова учасницького бюджетування, має бути справжня, а не віртуальна участь громадян, приміром, у робочих засіданнях чи розробках проектів. Та й поки що немає нормативної бази для повноцінного існування «Бюджету участі». Як коментував раніше експерт CEDOS Іван Вербицький, наразі все тримається на добрій волі окремих посадовців. Натомість така форма складання бюджету потребує легітимності, тоді буде довіра громади. Аналітик наводив приклад Парижа, коли схожі опитування так само проводили на перших етапах сумісного з громадянами бюджетування міста, а далі перейшли на інший рівень, коли громадяни стали учасниками бюджетного процесу: авторами, розробниками проектів, мали право голосувати за те чи інше рішення міської влади. Чи перейде Київ на рівень Парижа, чи не стане цей проект профанацією — на цьому теж має сконцентрувати увагу громада.
