До 440-річчя Острозької академії, яке цього вівторка відзначали в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, колектив вирішив зробити собі подарунок. І це не лише свіжі випуски «Дня», а й книжкова новинка «Сестра моя, Софія...». Тим паче, що автором кількох статей у виданні є перший проректор НаУОА, доктор філософських наук Петро КРАЛЮК. «Дуже добре, що є така книга. Вона показує нам державотворчий досвід Болгарії, — говорить Петро Михайлович. — Хотілося б, щоб чимало моментів цієї книги могли прислужитися і для наших політиків та громадян, які причетні до державотворення, щоб використати цей досвід для України».
«Перше знайомство з книгою показує — вона дуже цікава, особливо зважаючи на те, що тут дуже багато матеріалів з архівних джерел, які раніше були невідомі, — ділиться студентка гуманітарного факультету Національного університету «Острозька академія» Ірина ГАЮК. — Я дуже поважаю людей, які працювали над цією інформацією. Як на мене, це титанічна праця, і я дуже вдячна Ларисі Івшиній за те, що вона готова вкладати свої зусилля у розвиток суспільства. Це закладено у філософії газети «День».
«Кожна стаття вражає своєю актуальністю. Особливо мені як журналісту і викладачу сподобалася публікація Юліани Лавриш, — додає кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри журналістики НаУОА Олексій КОСТЮЧЕНКО. — Вона пише про одвічну міжконфесійну проблему, яка час від часу постає. І там «зашифровані» усі відповіді. «Сестра моя, Софія...» і всі інші книги Бібліотеки газети «День» (якщо уважно вчитуватися, наприклад, у матеріали Клари Гудзик) сприяють розтлумаченню всіх цих «кодів».
Дуже правильний подарунок зробив собі виш до ювілею, чи не так? Беріть приклад!
«День» продовжує публікувати відгуки авторів та читачів про нашу книжкову новинку.
«У СИЛОВОМУ ПОЛІ ПРЕМУДРОСТІ БОЖОЇ»
Дмитро СТЕПОВИК, доктор філософії, доктор мистецтвознавства:
— Належність газети «День» до демократично зорієнтованих періодичних видань західного типу не потребує доведення. Це цілком очевидно для постійної читацької громади цієї популярної української й україномовної газети. Одним з показників сучасного рівня газети є те, що редакція на чолі з панею Ларисою Івшиною старається щороку видати цікаву книгу під грифом «Україна Incognita»: Бібліотека газети «День». Мені дуже заімпонували збірники «Сила м’якого знака» (2011), «Повернення в Царгород» (2015) і ось найновіший збірник «Сестра моя, Софія...» (2016). Незвичність цих книг у тому, що вони зорієнтовані в Середньовіччя, більше того — у Візантійське Середньовіччя; і, здавалося б, чого це модерна політико-соціальна щоденна газета копається у такій древності, яка сьогодні мало кого цікавить? Але в тому й полягає інтрига, що, звертаючись до країни, від якої ми, українці, прийняли християнську віру східного обряду (православ’я) й одночасно найдосконаліші на той час основи цивілізації, редакція «Дня» працею й талантом авторів і упорядників (тут я хотів би назвати, поряд з Ларисою Івшиною, Ігоря Сюндюкова, Анну Мотозюк, Романа Гривінського й інших) дають цій нібито «нецікавій древності» найсучаснішу інтерпретацію. Це актуальне прочитання старовини спрямоване проти чорної хмари брехні, що суне на цивілізований світ з кремлівської діри від сучасного низькорослого Навуходоносора. Про те, що є нібито «русскій мір» як глобальне явище; про те, що «третій Рим» засів у місті з назвою, яка з угро-фінського діалекту перекладається як «Болото»; про те, що це «Болото», а не Київ, прийняло від Візантії християнство, а тому «Болото» є спадкоємницею Царгорода-Константинополя...
«День» своїми статтями і розділами у названих книгах уміло і спокійно розвінчує ці й багато інших історичних нісенітниць, покладених «Болотом» в основи галасливої пропаганди геббелівського типу, щоб запоморочити голови, свої й чужі, нібито одна розбухла п’яна імперія, що в дійсності є відсталою третьорядною країною, походить ледь не від Адама і Єви, а тому має панувати над світом.
У цьому контексті остання книга «Дня» — «Сестра моя, Софія...» — є ще одним вагомим доказом, що саме Болгарія (їй присвячена ця книга) була, є і буде правдивим цивілізаційно-слов’янським другом України — від доби утворення наших держав донині, до майбуття. У понад 40 статтях, згрупованих у чотири розділи, проходить світла лінія українсько-болгарських зв’язків. Автори — науковці, публіцисти, дипломати, викладачі вишів — компетентно й цікаво розглядають, як «софійськість», тобто Премудрість Божа, прямуючи від св. Софії Константинопольської до Софії Охридської, Софії Болгарської (а давня назва столиці — Сердіка— таки стала Софією), прийшла на нашу рідну Дніпровську землю й розквітла новими трояндами Премудрості в Софії Київській, Софії Полоцькій, Софії Новгородській. Книга «Сестра моя, Софія...» — цінний дар читачам «Дня» і всім українцям — силою правдивого й талановитого слова.
Нагадаємо, книгу «Сестра моя, Софія...» та інші видання «Дня» можна придбати в мережі книгарень «Є» по всій Україні, в мережах «Дім книги» (Тернопіль, Хмельницький, Вінниця), «Книголюб» (Суми, Конотоп), «Книголенд» (Харків), а також у низці книгарень Львова, одеській «Книгарні-кав’ярні», івано-франківському «Букіністі», ужгородських «Книгах», ніжинському магазині «Освіта». Або просто замовити наші книжки в магазині на сайті газети і за телефоном відділу реалізації: (044) 303 96 23.
