У першу добу підлітки їли самий хліб і воду, наступні десять днів вживають такий харч замість — на вибір — сніданку, обіду чи вечері. Вихованці «Республіки Пілігрим» вимагають від президента Росії негайно зупинити розв’язану ним війну в Україні. Також діти просять світових лідерів підтримати Україну, яка зіткнулася з окупацією з боку РФ. Заощаджені на їжі кошти вихованці центру реабілітації передадуть українським військовим.
«Діти зібралися на засідання — у нас у центрі є власний уряд та президент, — результати мене шокували. Вихованці прийшли до мене і повідомили, що оголошують голодування. У мене все перевернулося від фрази «дитяче голодування», але зрозумів: відмовити дітям та відправити їх грати в м’яча — неправильно. Я обмежив у часі тривалість акції, щоб не нашкодити здоров’ю дітей, і весь наш центр заявив про голодування, — розповідає директор благодійного фонду «Пілігрим», прийомний батько 32 дітей Геннадій Мохненко. — У педагогіці дуже важливо виховувати цей нонконформізм, здатність мати власну думку і голосно про неї заявити, хай і так радикально».
За дві доби до акції долучилося понад тисячу громадян з різних країн світу. Люди харчуються самим хлібом і водою — хто скільки витримає, фотографії з цими «стравами» викладають у соціальні мережі. Зекономлені під час голодування кошти передають українським бійцям.
На протест дітей жваво відреагували росіяни. До «Республіки Пілігрим» надходить купа електронних листів з РФ — їхні автори переживають за здоров’я українських підлітків. «Відповідаю цим росіянам: якщо справді стурбовані здоров’ям та життям наших дітей, вийдіть на площі, приберіть вашого кремлівського кровопивцю та заберіть свої війська. Діти придумали таке гасло: «Хліб і вода за Україну! Любимо Росію, йдіть додому!» Ми любимо Росію, але ненавидимо те, що російське керівництво влаштувало у нашій країні», — наголошує Геннадій Мохненко.
За перший день акції «Хліб і вода за Україну!» у «Республіці Пілігрим» зекономили близько 1000 гривень. Діти раді проявити свою позицію, бо втомились від війни: через бойовиків «ДНР» минулого року їх двічі евакуювали в інші міста. Геннадій Мохненко зізнається: «Діти не сидять по кутках похмурі, а з радістю розповідають усім про свої погляди. П’ять місяців ми живемо на лінії фронту. Коли снаряди сиплються на наші голови, діти мають право щось вимагати від дорослих. Дай Боже, зараз відстояти нашу землю, а їхнє покоління такого не допустить».
