Серце представника українського національного руху, політв’язня, історика, автора понад 100 наукових праць, члена Об’єднання українських письменників «Слово» зупинилося 16 квітня 2019-го. Валентину Яковичу тоді щойно виповнилося 83 роки.
Народився 15 квітня 1936 року в селі Холонів, що на Волині. Закінчив історичний факультет Львівського університету ім. Івана Франка, згодом — аспірантуру ЛНУ. Вчителював, викладав у педінститутах Луцька та Івано-Франківська.
Засуджений у вересні 1965-го за статтею «Антирадянська агітація і пропаганда». Чотири роки таборів відбув у Мордовії. Тоді ж написав для самвидаву свій знаменитий «Репортаж із заповідника імені Берія».
Вийшов на волю 1969 року. Вдруге заарештований у червні 1970-го. Отримав термін ув’язнення за тією ж, 62-ю, статтею на 14 років, що спричинило неабияку хвилю обурення і в Україні, і за її межами. Тоді на захист Мороза стали Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл, Іван Світличний, Зіновія Франко та Іван Сверстюк, склавши колективного листа голові Спілки письменників УРСР Олесю Гончару. До КДБ на захист Мороза звертався Василь Стус. Підтримали Мороза й політв’язні Ірина Стасів (Калинець), Ігор Калинець, Ніна Строката, Юрій Шухевич та ін.
Термін покарання Валентина Мороза, визначений судом, — це шість років спецтюрми, три роки таборів особливо суворого режиму і п’ять років заслання з визнанням особливо небезпечним рецидивістом.
Українська інтелігенція різко відреагувала на жорстокість суду і беззаконня, направивши понад чотири десятки протестів до Верховного Суду УРСР. Демонстрації протесту відбулися тоді й за кордоном — біля радянських дипломатичних установ у Канаді та США.
Ув’язнення Валентин Мороз відбував у Володимирській тюрмі. Неодноразово вдавався до голодування — і у в’язниці, і в таборах.
1979 року влада обміняла Мороза і ще чотирьох політв’язнів на двох ексслужбовців ООН, засуджених у США за звинуваченням у шпигунстві. Обмін відбувся в аеропорту Нью-Йорка. Водночас Мороза та інших осіб, котрих обміняли на громадян СРСР, позбавили радянського громадянства.
Повернувся на Батьківщину 1990 року. Був професором Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова та Інституту фізкультури. Також викладав у філії Української академії державного управління при Президентові України. Автор приблизно тридцяти книжок. 2016 року, святкуючи 80-річчя, представив заключну книжку із трилогії «Україна у двадцятому столітті».
«Валентин Мороз — надзвичайно цікава постать, як постійно жила єством порадити, зарадити своїй історії, своєму народу. З огляду життя Валентина Мороза, його вчинків, реакцій на різні політичні процеси в Україні, можу сказати, що він мав свій, особливий, погляд і був нонконформістом. І я думаю, що це мотивовано його життям, — говорить доктор історичних наук, академік НАН України, професор, директор Інституту народознавства НАН України Степан ПАВЛЮК. — Його знали як самостійного, постійного у поглядах, не від кого не залежного, емоційного, дуже дотепного у розмовах... Він дуже чітко орієнтував світ, українську діаспору і Україну про ті болючі точки ХХ століття, які були знівечені російською історіографією. Він не змінив своїх поглядів і тоді, коли вже повернувся до Львова».
«Я познайомився з професором Морозом у 1990-х — ще школярем слухав його надзвичайно цікаві та змістовні лекції з історії України, — згадує кандидат історичних наук, доцент Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Андрій СОВА. — Це був час, коли бракувало відповідних підручників для школярів і студентів, тому виклади Валентина Мороза були чимось абсолютно новим і давали поштовх до пошуків, ознайомлювали з тими сторінками української історії, на які в радянські часи було накладено табу. Працюючи разом з Валентином Морозом на кафедрі українознавства, а згодом — на кафедрі гуманітарних дисциплін у Львівському університеті фізичної культури, мав можливість ближче познайомитися з цією непересічною людиною. Ми чимало спілкувалися — розмовляли не тільки про історію, а й про сучасну Україну. Його цікавило, чим живе молодь, які тенденції в українських націоналістичних партіях та організаціях, також — перебіг російсько-української війни, розповіді бійців з лінії фронту... Чимало цікавих думок та фактів Валентин Мороз потім транслював у своїх передачах на Львівському радіо, при цьому не забуваючи покликатись на ту чи іншу людину, яка поділилася з ним відповідною інформацією. Валентин Мороз прожив досить важке і насичене життя, зазнавши арештів, репресій, знущань та поневірянь. Але ніколи не жалкував, що обрав саме такий шлях. Для нього Україна була понад усе!».
