Як жили, про що думали і як ставилися до влади українці з початку минулого століття і до наших днів — сайт з усними історіями memory.org.ua розробили громадські активісти спільно з працівниками Центру вивчення генеалогії «Пращур», Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм та Вінницьким державним педагогічним університетом імені Михайла Коцюбинського. Тепер кожен, хто хоче розповісти історії про своїх родичів чи знайомих, які жили у визначні часи української історії, можуть безкоштовно розмістити їх на ресурсі. Для цього потрібно зайти на сайт, клікнути на іконку «Додати історію», заповнити бланк, додавши документи для підтвердження правдивості, і надіслати свою оповідь адміністратору. Наразі на сайті вже розміщені чотири наративи: історія про дружину отамана Гальчевського, що служив під проводом Симона Петлюри, про репресованого і розстріляного Омеляна Плахотника, відеоспогади студента-учасника Революції на граніті та добровольця, що одними з перших воювали на Донбасі.
Ініціаторка створення сайта усних історій, керівниця проєкту «Забуті групи жертв Другої світової війни» Таїса ГАЙДА каже, що ідея створити такий «банк» наративів виникла рік тому, коли вона перебувала з візитом у Німеччині і працювала у тамтешніх архівах.
«Такі історії досить популярні в Європі. Є родини, які спеціально замовляють написання книг про їхній рід і його персоналії, а бібліотеки практикують формування аудіотек з усними історіями про ті чи інші періоди в історії. А наші люди мовчать. Історії про Голодомор почали з’являтися лише з набуттям Україною незалежності, хоча в родинах ці страшні спогади жили і переповідалися. Тому ми вирішили надати українцям можливість висловитися, розказати про своїх рідних, поділитися їхніми спогадами. Для цього розробили сайт. Нині на ньому опубліковано чотири розповіді, ще дві готуються», — розповідає Таїса Гайда.
Сайт складається з 12-ти хронологічних історичних періодів, починаючи з 1917 року Української Революції і завершуючи російсько-українською війною, що триває нині. Окремим блоком є розділ «Українці в еміграції». Його зробили спеціально на прохання родичів, які прагнуть розповісти про своїх пращурів, про те, що змусило їх залишити Україну і як вони жили без Батьківщини.
«Окрім цього, ми отримали доступ до архівів СБУ і вже дослідили 30 справ людей, які жили в різний час, але так чи інакше причетні до Вінниці. Їхні історії також будуть описані і додані на ресурс, — продовжує Таїса. — Це будуть різні оповіді з різними позиціями, неочікувані і навіть шокуючі. Наприклад, ми знайшли справу хлопця-петлюрівця, який у Вінниці вирізав єврейську родину з семи людей і вагітну жінку. Це дуже конфліктна історія, яка йде всупереч офіційній позиції про цей історичний пласт. Але ми її опублікуємо, бо такий випадок мав місце і про нього не можна мовчати».
Сайт усних наративів «Архів історій українців» створений за рахунок грантових коштів. Рік він обслуговуватиметься в рамках проєкту. Після того його планують безкоштовно передати на баланс партнерам проєкту, які зацікавлені у подальшому наповненні ресурсу.
