«Який талант! Який ризик! І які надзусилля вкладені авторами й організаторами саме в цю ХХІІІ фотовиставку! Мені не віриться, що це – справжні документальні фотознімки. Але все всі ці фотознімки і є найдостовірнішими документами й свідченнями про те, як наша Україна виборює свою незалежність саме в цей час…
Як багато вже зробили наші попередні покоління! Як багато зроблено за останні 8 років! І як багато ще треба зробити для того, щоб наша Україна стала, нарешті, успішною та незалежною країною.
Найголовніше – не зупинятися, бо боротьба за свободу – це не одноразова акція, а тривалий процес, який іноді стоншувався до павутини, але ніколи не переривався…
Вперед! Вперед! І тільки вперед! Низький уклін тим, хто обороняє нашу Батьківщину зі зброєю в руках. Хай береже Вас Бог…» – ось такий відгук «з повагою до всіх авторів та організаторів цієї потужної фотовиставки» написав заслужений журналіст України Микола Хрієнко, про чию «безпрецедентну журналістику» «День» неодноразово писав у попередні роки і чиї статті доступні на сайті «Дня»)
«ФОТОГРАФІЇ ПІДІБРАНІ З ТАКОЮ ЛЮБОВ’Ю!»
І, звичайно, відвідувачі нашої виставки в Українському домі з великою радістю зустріли новину про те, що роботу експозиції знову продовжено – до 20 лютого. Як-от молода киянка ІННА, яка сама «випадково потрапила на виставку, проходячи повз», але, оглянувши її, вирішила покликати на неї своїх друзів та знайомих. «Тут порушені всі теми, починаючи від АТО і завершуючи ковідом. Також дуже багато звичайних соціальних, побутових фотографій – діти, спорт, природа, коти, білки... Ми всі розуміємо, що хай би як там було, життя продовжується, – каже вона. – Свого часу я цікавилася фотографією і знаю, що фотокори в газеті «День» завжди були дуже майстерні. Я під дуже хорошим враженням, фотографії цікаві, фотографії сильні. Дійсно, дуже багато яскравих робіт!»
Педагог пані ЛЮДМИЛА не тільки сама прийшла, а ще й привела на виставку своїх студентів. «Чудові враження! Цієї виставки не було кілька років через пандемію, тому зараз дуже цікаво подивитися, плюс газеті 25 років – відповідно хороша експозиція і фотографій за минулі роки. Прекрасний цей зал, де представлені роботи, присвячені Євгенові Марчуку. Ми про нього трошки знали, але тут підібрані фотографії з такою любов’ю!», – ділиться вона.
Які світлини її вразили? «Мені чомусь закарбувалася в пам’яті «Мужская кожа» (робота «У пеклі зловісних торговців» Дмитра Десятерика. – Ред.), дуже гарний «Поділ» Бориса Корпусенка. Усе, що пов’язано з війною, – страшні фотографії, не хочеться їх бачити, але це все є в реальності. Не кажучи вже про роботи Зої Шу, яка заявила про себе кілька років тому на виставці «Дня» серією «Після полону», коли вона тривала в Будинку кіно. Тобто кожен фотограф працює далі у своїй ніші. Микола Тимченко – цікавий у всіх напрямах. Дитячі знімки теж дуже гарні. Прекрасна виставка!», – підсумовує пані Людмила. «Ми обговорювали кожне фото, отримали море задоволення», – ділиться її подруга.
«НАШЕ ЖИТТЯ – СПРАВЖНЄ, КОСТРУБАТЕ, ЩАСЛИВЕ ТА НЕ ДУЖЕ»
Інша відвідувачка, каже що виставка зворушує до глибини серця. А ще – викликає відчуття причетності. «Виникають теплі відчуття від того, що інші так само переживають це наше життя…», – говорить вона. «Дякую за ці фотороботи! Наше життя, як є… Справжнє, кострубате, щасливе та не дуже…» – це вже суголосний допис з книги відгуків фотовиставки.
Звичайно, нашу виставку відвідують і цілими родинами. Як-от пані ОЛЬГА, яка з чоловіком і маленьким сином виїхали сім’єю на прогулянку і не оминули нагоди ознайомитися з експозицією в Українському домі. «Ми зайшли родиною, – каже вона. – Дуже цікаво, і дитині сподобалося. Мене найбільше вразили фото з лінії фронту – там відбуваються жахливі події і відповідно фото теж жахливі…».
Подружжя Володимир і Наталія розповідають, що на виставку чекали ще восени, стежили за новинами, тож прийшли на неї зараз спеціально. І, варто зауважити, цього дня стали чи не найуважнішими її глядачами, присвятивши огляду світлин добрих кілька годин. Пан Володимир ділиться: «Виставка подобається. Дуже. Є дуже цікаві сюжети, як-от фото «Хто чий вирок» Олександра Клименка, робота Миколи Тимченка «Співдружність військ». Пані Наталія додає: «Звичайно, вражає і серія Євгена Малолєтки з ковідних лікарень. Тут усе таке, як і наше життя: і смішне, і сумне». «І трагічне», – каже пан Володимир. «Із задоволенням ходимо на ваші виставки, вони завжди цікаві», – говорять обоє з подружжя.
«ТУТ Є СПРАВДІ СВІТЛІ КАДРИ»
І цю їхню думку поділяє родина Омельченків з Києва. Чоловік Павло, дружина Євгенія та їхня донечка Варя не тільки оглянули фото, а й самі пофотографувалися в їхньому просторі. Щоправда, для Варі деякі світлини виявились ще надто дорослими. Павло ОМЕЛЬЧЕНКО розповідає: «Я і сам займаюся фотографією. Практично щороку ходжу на виставку газети «День», але цього року тут ще й найкращі роботи за 25 років, то ми прийшли обов’язково. Тим паче що тут серед робіт переможців є фото мого друга Євгена Машурова – 2009 року найкращим став цей його кадр (показує), де дуже-дуже багато людей на весіллі. Ми вже йому сказали, щоб він також прийшов і подивився». Робота Євгена Машурова «Весілля на все село» 2009-го року здобула Приз призів «Золотий День» як взірець взаємної підтримки й турботи і зараз експонується у розділі The best of the best експозиції «Дня» в Українському домі.
«Які враження? Звичайно, після 2014 року виставка максимально присвячена війні, зараз – це ще й коронавірус, – продовжує Павло. – Я не особливий любитель такої важкої тематики, але зрозуміло, що це злободенно й актуально. Мені дуже сподобалися добрі і веселі фотографії, тут є справді світлі кадри – вони дуже тішать і надихають! Завжди хочеться на виставці бачити хороше, навіть якщо довкола багато всього поганого. Ми сконцентрувалися на перегляді веселих кадрів». Що ж припало до душі маленькій Варі? «Мені сподобався кадр, який знімав дядя Женя», – охоче ділиться дівчинка. Пані Євгенія ж погоджується з чоловіком, що від мистецтва хочеться отримувати натхнення. «Звісно, розуміємо, що це зріз життя нашої країни. На жаль, питання поки що не вирішуються, ми розуміємо, що це не так легко. Справді хочеться отримувати щось радісне, бо скільки ж можна читати погані новини і так далі. Хочеться іншого. Щоб можна було спокійно з дитиною прийти – бо на деякі кадри дитина каже: ой, там страшно, давай туди не підемо, або ми самі відводимо її». Павло Омельченко додає: «Але це репортаж, це такий жанр. Тож ми голосуємо за кадр дяді Жені, за білок, за птахів, котів!» «Вітання газеті «День» і велике дякуємо за те, що ви у нас є!», – завершує він свій коментар.
Нагадаємо, роботу фотовиставки «Дня» продовжено: найкращі світлини 2020 - 2021 років, найзнаковіші світлини за всі роки фотоконкурсу, а також спеціальний розділ, присвячений Євгенові Марчуку, можна оглянути в столичному Українському домі до 20 лютого, з 11.00 до 18.00. Вхід вільний за умови дотримання антикоронавірусних обмежень.
