«Люди дивилися і були дуже вражені. Залишали позитивні відгуки: виставка дуже професійна, дуже сильна, насичена смислами», — розповідає Лариса МАМЕДОВА, директор Центральної бібліотеки міста Слов’янська, де відбувалася фотовиставка «Дня». За невеликий відтинок часу її експонування (а це лише 10 днів) бібліотеку відвідали дуже багато школярів, молоді, а також — люди старшого віку. Великий інтерес вона викликала і в людей, котрі займаються фотографією, — такі зупинялися біля робіт чи не найдовше, заглиблювалися в її «і перший, і другий, і третій плани»... Лариса Миколаївна шкодує, що так мало часу експозиція побула у Слов’янську. Дуже цікаво було спостерігати за реакцією школярів на фотографії. Директор бібліотеки робить висновок: «Це дуже важливо в наш час, коли потрібно виховувати патріотичних дітей. І нас дуже радує, що такі дітки в нас є. Це ми побачили під час фотовиставки».
Залишаться у слов’янців і розумні книги, а в центральній бібліотеці — й ексклюзивний подарунковий екземпляр новинки «Сестра моя, Софія...» з особливим автографом від Лариси Івшиної. І ці видання «працюватимуть» на розвиток громади. Нагадаємо, що завдяки акції «Подаруй Бібліотеку «Дня» рідній школі», яку підтримали представники бізнесу міста — голова наглядової ради підприємства «Керамічні маси Донбасу» Віктор Левіт, голова компанії «СДС» Сергій Кушнарьов і голова ГО «Союз виробників художньої кераміки Слов’янська» Олександр Семенець — усі бібліотеки міста та 20 місцевих шкіл отримали наші книжки та передплату на свій «День».
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Сергій Кушнарьов також приємно вражений акцією «Дня» у Слов’янську. Він придбав набори книг із Бібліотеки газети для навчальних закладів, бо, як говорить, завжди підтримує «освітні проекти і все, що пов’язано з українізацією та роботою з посилення самоідентифікації українців». «Молодь зараз менше читає, більше візуально сприймає інформацію. Але ті, хто «дійде» до книги, матимуть справді якісну «поживу» для розуму, — говорить Сергій Миколайович. — Книги є книги. Це дуже престижно зараз. І це дуже потрібно. Тож ми зі свого боку що можемо, те робимо».
«ЦЕ ВЕЛИКА КУЛЬТУРНО-ПАТРІОТИЧНА РОБОТА»
«Слов’янськ останні кілька років відчув до себе таку увагу, яку не отримував всі роки незалежності. І ця тенденція стосується всіх міст Донбасу. «Законсервованість» краю до війни була катастрофічно великою, і можливо, якби мала місце більша відкритість — не було б цієї трагедії. Через те, що Донбас був закритий, став можливим розвиток міфів, якими лякали, вкладали людям в голову, що подекуди залишились і зараз, працюючи проти України. «День» зробив дуже цікаву добірку фотографій, яка пов’язує минуле й нинішнє, уособлює глибокі образи, знакові моменти в нашій історії від політики до життя українців, які зараз захищають незалежність або роблять все можливе в тилу. Це велика культурно-патріотична робота. Про кожного героя ми повинні знати і пам’ятати», — ділиться враженням народний депутат Наталія ВЕСЕЛОВА, яка родом зі Слов’янська. Нагадаємо, головний редактор «Дня» також наголошує, що свого часу Донбас «було віддано у лізинг» олігархічним групам, і виданню доводилося докладати величезних зусиль, щоб хоча б точково долати цю гуманітарну проблему. Держава ж свою частку роботи не зробила...
«День» ПІДШТОВХУЄ ДО ОСМИСЛЕННЯ ПЕВНИХ ЯВИЩ В ІСТОРІЇ»
«Роботи з проекту газети «День» надихають, підштовхують до осмислення, визначення свого ставлення до певних явищ в історії нашої країни. Фото — це «муміфікований» час. Яскравими ілюстраціями застиглих характерів є приємне гармонійне обличчя воїна на Марші нескорених і фото Кучми з переляком в очах. «День» відомий своїми серйозними і стратегічними принципами роботи, і ця його характерна ознака знаходить втілення у фотовиставці. Дуже добре, що ви приїхали і працюєте над інтелектуальним рівнем місцевих громад», — дякує Федір, педагог зі Слов’янська. Його колега з Миколаївки Тетяна Руслова додає: «Дивовижна святкова атмосфера на відкритті, цікаве спілкування, неймовірні світлини зробили приїзд Фотовиставки подією №1 у Слов’янському районі. Тривалий час з цікавістю читаємо газету «День», адже вважаємо її одним із кращих медіа. Тепер будемо освоювати Бібліотеку видання і доносити прочитане молоді».
Власне, юні відвідувачі склали велику частку аудиторії фотовиставки у Слов’янську. Адже чимало педагогів проводили біля експозиції виїзні уроки. А одинадцятикласники школи №13 поділилися своїми враженнями письмово. Завуч цієї школи Лариса Буткова надіслала їх у редакцію.
* * *
За підсумком глядацького голосування (у якому, до речі, слов’янці брали участь дуже охоче) перше місце отримала робота «Наодинці з другом» Анастасії Іванової (і такий же вибір зробили мешканці Прилук, а сумчани «присудили» їй друге місце), друге і третє відповідно — «Арт-об’єкт» Олега Батрака та «Серце Карпат» Євгена Малолєтки (нагадаємо, у Дніпрі і Сумах останнє фото зайняло перше місце). Наразі ж уже можемо поміркувати: а що найбільше сподобається маріупольцям? Саме прифронтовий Маріуполь стане наступною точкою на карті маршруту Фотовиставки «День»-2016. Відкриття виставки — 31 березня о 14.00 у Центрі сучасного мистецтва ім. А.І. Куїнджі» (просп. Металургів, 25). Слідкуйте за нашими анонсами!
Пропонуємо читачам «екстракти» з дитячих вражень:
«ВІЙНА — ВЕЛИКИЙ ТЯГАР»
Ліза ФЕДОРЕНКО:
— Кожна фотографія — невеличкий світ, та особисто мене найбільше вразила картина Юрія Величка «Дорога із гільз». Вона неначе показує нам, який війна все-таки тягар, скільки на неї витрачається, а потім це все іде в нікуди. Ці гільзи тепер просто лежать, а годину тому ця зброя була здатна знищити людину. Нам невідомо, скільки вони там будуть знаходитись, може, місяць, може, рік, а може, й віки. Колись це знайдуть наші діти, напевно, що не зрозуміють, як так вийшло, чому земля несе такий тягар.
«ВЕСІЛЛЯ» — ЦЕ ЗАКЛИК ВІРИТИ У КОХАННЯ»
Олександра ОКОВИТА:
— Найдивовижнішою, на мою думку, була робота Павла Паламарчука «Весілля». Це фото сповнене надіями на майбутнє і вірою в краще. Попри те, що чоловік не може вільно пересуватися, подружжя виглядає щасливим. Вражає, що такий відповідальний крок подружжю не завадила зробити ні АТО, ні пошкодження, які отримав чоловік. Тримаючись за руки, молоді житимуть далі і долатимуть труднощі, які зустрінуться на шляху. Ми бачимо яскравий приклад кохання, яке перемагає будь-які перешкоди та змушує людину забути про проблеми, боротися за своє майбутнє...
«НАОДИНЦІ З ДРУГОМ» ЗМУШУЄ ЗАМИСЛИТИСЬ ПРО ЖИТТЯ...»
Анастасія ПАХОМОВА:
— Особисто мене вразила робота «Наодинці з другом» Анастасії Іванової. На фото зображений український боєць, який втратив побратима на війні, він дуже сумує, тому прийшов на кладовище провідати друга, побути з ним наодинці. Світлина побудована таким чином, що, дивлячись на неї, глядач є безпосереднім учасником подій, ніби він поряд із цим хлопцем, поділяє його скорботу та переживання, проймається всім трагізмом ситуації. Цінність фото полягає у тому, що відвідувачі виставки мають змогу пересвідчитися в безглуздості війни, на власні очі побачити, що вона руйнує людські душі, калічить, забирає життя дійсно патріотів, гідних синів Батьківщини... Також світлина змушує замислитися про важливість життя, його неповторність та унікальність, фотограф нагадує про те, що нам потрібно цінувати кожну хвилину, проведену з рідними людьми, бо невідомо, коли настане остання...
«ЗАРЯД ГАРНОГО НАСТРОЮ»
Наташа ПАХОМОВА:
— На своїх знімках талановиті фотографи нашої країни відображають людей з різних куточків країни, показують індивідуальність та неповторність кожної людини. Одне з фото, яке мені найбільше сподобалось, має назву «Сила та ніжність». Автор роботи — Олексій Лебідь. На знімку зображений хлопець, який заплітає дівчині косу, обоє у військовій формі. Воно викликає в мене світлі емоції, бо зображує взаємодопомогу і доброзичливе ставлення людей один до одного, теплі відносини між хлопцем і дівчиною дають заряд гарного настрою. Поєднання сили та ніжності — символ незламності нашого народу.
«ДУЖЕ ВЛУЧНИЙ «ПАМ’ЯТНИК УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІЙ ДРУЖБІ»
Лєра РОМАШОВА:
— Найбільше мене вразило фото Євгена Степаненка «Пам’ятник українсько-російській дружбі». Я гадаю, воно дуже влучно відображає стан російсько-українських відносин на початку ХХІ ст. Робота зворушує своїм трагічним символічним змістом. На сьогодні існує 373 договори про економічну та політичну «співпрацю» з «великим сусідом». На превеликий жаль, у наш час поняття «братської дружби» наших народів залишається лише формальністю або саркастичною посмішкою. Своєю іронічною назвою це підкреслює робота.
