Упродовж тижня після першого туру виборів кандидати, які проходять далі, перекинулися кількома зверненнями і взагалі не давали нудьгувати журналістам. Розклади були більш-менш зрозумілі одразу, що дало тему для розмов усім прошаркам населення. Водночас люди, яким доводиться голосувати не за місцем реєстрації, чекали, доки Центрвиборчком офіційно оголосить результати виборів — бо лише після цього можна змінити місце голосування у відділах ведення Державного реєстру виборців.
Заяви ЦВК дочекалися в неділю, а з понеділка, 8 квітня, нарешті можна було отримати свою посвідку. І хоча ці президентські вибори різні сили наполегливо намагаються перетворити на фарс, це не відохочує людей голосувати.
Часу на зміну місця голосування — лише тиждень, зробити це можна до 15 квітня включно; щоправда, відділи ведення реєстру виборців працюватимуть і в суботу-неділю.
Нагадаємо, як повідомляла голова ЦВК Тетяна Сліпачук, перед першим туром виборів зареєструвались за фактичним місцем перебування 315 725 громадян. Причому робити це можна було з 2 січня до 25 березня, але саме на останній тиждень припало понад 210 тисяч заяв.
Довідавшись про це, очікувала, що простою в черзі (а мені потрібно змінювати місце голосування, бо я переселенка) хоча б півдня. Підійшовши до відділу ведення ДРВ у Шевченківському районі Києва за півгодини до відкриття, відчула приємне розчарування: я лише 14-та. Черга стрімко зросла в момент відкриття, на 9-ту ранку підтягнулося одразу кілька десятків людей. Контингент різний: студенти, пенсіонери, молоді й не дуже сімейні пари, гіпстери, навіть малеча у візочках — за компанію з батьками.
Літня пані переді мною в черзі — друга, згадує, що місце голосування перед першим туром змінювала аж 24 березня. Проблема була в тому, що довідалась про таку опцію, як зміна місця голосування, випадково і в останній момент — хтось на роботі в інституті розповів. Але встигла скористатися виборчим правом.
Хвилин за п’ять до відкриття відділу охоронець попереджає чергу: спочатку до приміщення заходять десять людей, потім коли двоє виходять — двоє заходять. Літня пані — та, яка друга в черзі — киває, що порядок — це добре, бо «ну, ви ж знаєте, які в нас люди».
Проте у черзі все і так без сумбуру. Напевно, впливає фактор ранку понеділка, після вихідних всі трохи причмелені й сонні. Більшість мовчить, перевіряє документи і зависає в телефонах, жодних політичних дискусій.
Заходжу до відділу хвилин за 15 після відкриття і швидко заповнюю заяву. Виявляється, забула відксерити паспорт. Чоловік у черзі переді мною «скрушно хитає головою». Перед першим туром він забув зробити копію і тому ходив сюди двічі. Скажу відверто, перед першим туром я теж прийшла без копій, але паспорт відксерили на місці. Так само і цього разу. Але не беріть з мене приклад і копіюйте все самі, бо коли це роблять на місці, то замість п’яти хвилин заяву оформлятимуть десять, черга сповільнюється. (Інша річ, що, на мою думку, в держустановах має бути можливість копіювати документи, робити фото тощо, але то інша розмова.)
Отже, десять хвилин, і я йду на вихід з папірцем. Разом зі мною виходить Катерина. Вона кидає погляд на чергу перед відділом, де більшість все-таки — молодь, і приговорює:
— Це ж вони всі за Зеленського! Оберуть, а через два місяці не будуть знати, що робити.
Розговорююся з Катериною. Вона на пенсії, раніше працювала на державній службі.
— Можна на ти? У мене синові 41, — Катерина значно енергійніша за молодняк у черзі, включно зі мною. — На нас чекає колапс. Я, наприклад, буду голосувати за Порошенка. Я голосувала при всіх президентах, як постала наша держава Україна. І всі наші оті попередні президенти за 25 років не зробили й половини того, що зробив Порошенко для народу, для нашої України за ці п’ять років. Треба не забувати, що у нас іде війна. Так, корупція — ніколи її не викоріниш, вона вже в крові, ще при Петрові І була. А Зеленський — він зіграв президента Голобородька, і молодь вирішила, що він щось зробить. Він, по-перше, програми не представив, він свою команду не представив і втікає від усіх. У нього так само бабла кругом крутиться. Це не його гроші, це гроші Коломойського.
Катерина з Києва, але прописана на іншому березі Дніпра, тому прийшла перереєструватися.
— Хочу проголосувати, бо мій голос теж важливий, — переконана пенсіонерка. — Народу хочеться краси якоїсь, незрозуміло якої, але не думають, просто не думають, що нас чекає. Виберемо Зеленського — от що він зробить для України? З Зеленським зустрічались дипломати, навіть наш Гриценко, який був проти Порошенка. І що він сказав? Це буде жах, якщо виберемо Зеленського. Казав, що завжди був проти Порошенка, а тепер бачить, що краще проголосувати саме за нього.
Згадую цей момент, бо незбагненний шлях, яким інформація доходить до споживача. Кілька днів тому багаторазовий учасник президентських перегонів Анатолій Гриценко провів «розмову очі-в-очі» з Володимиром Зеленським, після чого поділився враженнями у «Фейсбуці», і це було радше «за», ніж «проти». Зокрема, в дописі Гриценка йшлося: «Чи буде він здавати Україну Путіну, відмовлятися від курсу на вступ до НАТО і ЄС, паплюжити українську мову? Ні, не буде. Чи є в нього якісь зобов’язання перед Ігорем Коломойським? Запевнив, що немає жодних [...] Чи проголосую я особисто за Володимира Зеленського в другому турі? Коли він публічно представить свою команду і якщо кандидати на ключові пости будуть для мене переконливими — тоді, напевно, проголосую, щоб дати і йому, і країні шанс».
Тим часом на нашу з Катериною розмову звертає увагу Олена, яка курить поблизу. Вона — переселенка із Луганська, викладає в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова. Каже, що молодь дуже активна, здається, тема виборів не залишила байдужою нікого.
— Вірю в демократію в Україні, в те, що вибори відбуваються прозоро. Тому, якщо ти хочеш брати участь у процесі, єдине, що можеш зробити — прийти на вибори й віддати голос за свого кандидата, — наголошує Олена. — У Луганську ми пережили популізм. Ці вибори для України визначальні стосовно подальшої зовнішньої та внутрішньої політики. Це буде або підтримка євроінтеграції і НАТО, або повернення до радянської, але вже симуляційної системи».
Ще одна Олена і Наталя в різних частинах черги кажуть майже те саме: проголосувати — це про свідомий громадянський вибір, це обов’язок громадянина.
Стає геть нудно, і ми з фотографом вирішуємо зайти до відділу ведення ДРВ у Святошинському районі, що неподалік. Там черга побільше, але так само нецікаво: люди пліткують про робоче та особисте, жодної політики, сама політкоректність, що контрастує з фейсбучними істериками. Обмовлюся, що так чемно було не всюди — скажімо, в Дарницькому районі на час відкриття відділу в черзі стояло понад 70 людей.
У дворику Святошинського відділу чергує телекамера. Двоє хлопців на виході бачать телевізійників і переговорюються між собою: «О, і журналісти тут, будуть розказувати, як усе погано». Не знаю щодо вражень колег, але особисто я не маю претензій до чиновників. Працюють чітко, швидко, ввічливі, і, сподіваюсь, до кінця тижня цю ввічливість вдасться зберегти.
Демократія — доволі нудна річ, і ми потроху до неї звикаємо. Можливо, до наступних президентських виборів почнемо освоювати ще електронну її версію — і тоді взагалі обійдеться без таких черг і текстів.
ДО ТЕМИ
Громадянська мережа ОПОРА нагадує п’ять кроків, які потрібно здійснити, щоб змінити місце голосування у другому турі виборів:
1. До 15 квітня включно прийти до відділу ведення Державного реєстру виборців за місцем реєстрації або свого перебування в день голосування.
2. Мати при собі паспорт і документи. Якщо виборець є внутрішньо переміщеною особою, то при собі необхідно мати лише паспорт. Інші виборці мають надати документи, які підтверджують необхідність зміни місця голосування. Перелік таких документів не є вичерпним — це можуть бути довідка з роботи або навчання, квитки на літак або потяг, договір оренди житла тощо.
3. Написати заяву, в якій зазначити бажану дільницю для голосування та причину зміни місця голосування.
4. Отримати посвідчення про зміну місця голосування.
5. 21 квітня з 8.00 до 20.00 прийти на нову дільницю з паспортом.
