За результатами дослідження, проведеного соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2017 року, 77% українців погодилися з твердженням, що одна з найтрагічніших сторінок нашої історії ХХ століття — Голодомор 1932 — 1933 років — був геноцидом українського народу. Не погодилися 13%, не визначилися 11%. Кількість тих, хто визнає Голодомор геноцидом, збільшилася порівняно з минулим роком на 5%, водночас вона є дещо меншою порівняно з результатами 2015 року — 80%.
Твердження, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу, поділяє переважна більшість жителів заходу країни (91%), більшість опитаних центру (84%), дві третини півдня (65%) та більш ніж половина сходу (56%). Мешканці сіл дещо більше погоджуються з тезою про Голодомор-геноцид, аніж мешканці міст (79% проти 76%). Серед респондентів, рідна мова яких є українською, прихильників цієї тези — 85%, а серед тих, хто вважає рідною російську, — 57%. Найбільше підтримують тезу про Голодомор-геноцид люди середнього віку, найбільше противників цієї тези — серед найстарших респондентів.
Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, професор Iнституту історії України НАН України:
— У громадській думці є прогрес, але нам треба дуже активно проштовхувати на трибуни істориків. Я відчуваю, що після Революції Гідності попит на історію ХХ століття, яка є родинною, істотно підвищився. На такі теми реагують наші телеканали, навіть попри те, що вони — під контролем олігархів. Думаю, буде ще час, і ми матимемо стовідсотковий результат, але для цього має минути не менше десяти років.
Те, що Голодомор визнають геноцидом найменше на сході та півдні України, — це результат кремлівської пропаганди, бо Голодомор і взагалі голод у СРСР замовчувалися до грудня 1987 року. У будь-яку епоху в країні є три покоління. Із 1991 року минуло майже три десятиліття, і, з суто біологічних причин, перше покоління вже відмирає, і знову у нас три покоління, але вони вже інші, ніж це було 1991-го. Старше покоління, за інерцією, не переглядає своїх поглядів, які формувалися за часів життя в СРСР. Молодше покоління сьогодні мало цікавиться історією, але є його частина — я називаю її «майданним поколінням», — яка найбільше проявила себе під час помаранчевої революції та Євромайдану. Переконаний, це — та найактивніша частина, яка у всі епохи, завжди вирішувала справи в країні. Наприклад, сьогодні середнє покоління і, тим більше, старше мало знають про епоху, яка дала нам незалежність. Нагадаю, кількість дисидентів в Україні тоді не перевищувала тисячі людей на 52 мільйони, втім, 1991 року ми її здобули.
Також треба зважати на те, що ми перебуваємо у стані війни, і ця біда згуртовує народ. Хоча багато хто не відчуває цього, в масштабі всього народу йде об’єднання.
