Минулого тижня в Женеві, під час Універсального періодичного огляду (УПО) Ради ООН з прав людини, делегації 70 країн-учасниць організації надали Україні 200 рекомендацій, як покращити ситуацію з правами людини. 2008 року таких рекомендацій було 40, 2012-го — 145.
Також Україна відзвітувала про те, як виконала зобов’язання, взяті на себе чотири роки тому. За словами голови правління Центру інформації про права людини Тетяни Печончик, нашим прогресом визнали посилення інституції Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, запуск Національного превентивного механізму, прийняття нового Кримінального процесуального кодексу та Національної стратегії з прав людини на період до 2020 року, а також зміни Конституції України в частині правосуддя.
Значна частина рекомендацій, отриманих Україною, стосується подолання дискримінації, ксенофобії, расизму та домашнього насилля, запобігання тортурам, боротьби з корупцією та торгівлею людьми, забезпечення права на справедливий суд. Крім цього, країни-учасниці закликали Україну ратифікувати низку міжнародних конвенцій, серед яких — конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству (Стамбульська конвенція), Римський статут Міжнародного кримінального суду та Міжнародна конвенція про захист прав усіх працівників-мігрантів.
Зі 145 рекомендацій, наданих чотири роки тому, Україна виконала 135. Як зазначила представниця Української Гельсінської спілки з прав людини Ксенія Семьоркіна, в наступні місяці правозахисні організації працюватимуть з урядом, щоб розробити підґрунтя для реалізації змін.
«Найбільшими викликами в питанні дотримання прав людини в Україні є анексія Криму та окупація частини Донбасу, — акцентує Сергій ПЕТУХОВ, заступник міністра юстиції України з питань європейської інтеграції. — Це — масове порушення прав, що має нові форми, яких раніше не було. Наприклад, коли йдеться про дотримання прав на непідконтрольних територіях, запобігання тортурам, сексуальне насилля, дотримання міжнародного гуманітарного права. Наскрізними темами є попередження насильства щодо дітей, попередження тортур та мови ненависті в суспільстві, а також — різні форми дискримінації. Діти завжди перебувають у фокусі правозахисту. Рекомендації щодо них стосувалися дотримання прав дітей, якими не опікуються батьки, також — захисту дітей, які опинилися в центрі конфлікту на сході України, дітей внутрішньо переміщених осіб і тих, хто належить до етнічних меншин.
