— Я давала інтерв’ю понад 100 журналістам, і кожен журналіст дякував, що ми беремо участь у конкурсі цього року. Вони не знали, чому пісня називається «1944», про що вона, що саме я співала у приспіві. Вони дякували за музику», — зізналася співачка. — Всі пісні були рівні, просто моя відрізнялася за змістом і своїм звучанням...
Я не збираюся йти у політику. Ще не замислювалася про миротворчу діяльність... Мене хвилює питання кримських татар, але не знаю, що можу зробити сьогодні в цьому напрямку. Я просто музикант!
До речі, 24 травня співачка дасть сольний концерт у Палаці «Україна».
«Джамала перемогла і показала, яким може бути імідж краіни, сказала напередодні в інтерв’ю телеканалу «112 Україна» головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА. — Тепер треба навчитись і політику робити за високими критеріями . Тоді у Кремля не буде жодного шансу. Я завжди кажу: наша національна ідея — ідентичність і модернізація. Джамала — уособлення цих двох прекрасних рис. Вона не відкинула свій народ у складний момент, коли він переживає другу у своїй історії драму і трагедію, і піднесла розповідь про нього на високий естетичний рівень...»
Наша газета вже з перших кроків на великій сцені підтримувала талановиту співачку, розгледівши в ній не тільки талант, а й самобутність, працездатність, освіченість, сміливість — іти не в ногу з гламурним шоу-бізнесом. І це дало блискучий результат. Після прес-конференції Ярослава Ятченко, директор агентства маркетингу газети «День», передала Джамалі подарунки від головного редактора нашого видання — хустку «Дня», яку вона відразу накинула собі на плечі, книжку «Повернення в Царгород», світлини з кадрами її приїзду із Стокгольму, останні номери «Дня» українською та англійською мовами, де опубліковано про її перемогу на Євробаченні.
Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
* * *
Нам приємно, що нас в «Дні» багато що об’єднує з Джамалою. По-перше, Джамала уособлює високий рівень ідентичності і модернізації — а це, як відомо, кредо газети «День». По-друге... дерево. Так, у нас є реальний проект «Дерево пізнання», яке має акцент — від малого виростати у велике і цінне. Трете — це свій самобутній шлях, яким йде співачка. У цьому році «Дню» виповнюється 20 років, і всі ці роки ми намагалися бути якісною альтернативою для читачів. А четверте — майже родинна історія, яку розказала Ярослава ЯТЧЕНКО.
* * *
...Вона співала завжди і всюди
Мені було 12 років, коли доля завела нас у селище Малореченське (Крим). Натрапили на невеличкий готель, який належав сім’ї Сусанни Джамаладінової. Вже була ніч, я, тато, мама, дядько, тітка, сестра і друзі сім’ї шукали помешкання.. Побачили невеликий готель його хазяї викликали дуже теплі емоції, і це неможливо забути. Колоритна сім’я, всі музикальні, дуже гостинні... бували вечори, коли вони родиною влаштовували мініконцерти.
Мама Джамали готувала нам чудовий лагман. Тато — по вечорам у своєму кафе на березі моря готував просто неймовірний шашлик (як згадує мій тато, він навчив його маринувати м’ясо)...
Та поїздка до Криму видалась для мене досить важкою бо через декілька днів я сильно захворіла. Пам’ятаю, ми об’їздили всі лікарні, які тільки можна було, нічого не допомагало, тільки уколи (тричі на день). Сусанна виявилась тою людиною, яка розділила зі мною ті переживання. Щовечора вона приходила до моєї кімнати, ми спілкувались, а головне — вона співала, і знаєте, той спів лікував (іноді коли у неї було багато роботи, приходила її мама). Це ті життєві емоції, які залишаються з тобою назавжди і не тому, що та дівчина стала відомою або ще щось... а тому, що Сусанна настільки людяна, добра, працьовита і просто чудова... Саме такими словами тоді ми могли описати майбутню Джамалу. Вже тоді відчувався її високий потенціал не просто співачки, а Музиканта з великої літери. У неї було записано декілька пісень на касеті (по приїзду додому я часто їх слухала, вони були легкі та дуже позитиві).
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Потім було ще одне літо... Потім ще...
Іноді нам вдавалось «вкрасти» Сусанну (вся її родина була задіяна в роботі над сімейною справою: готель та кафе, і вона постійно працювала) і просто пройтися вздовж моря, де лінією вистроїлись кафе, бари... А одного разу в закладі, де була жива музика, нам захотілось, щоб заспівала наша дівчина... Після цього та, що працювала у цьому закладі, просто вже не могла співати, бо публіка вимагала повернути Сусанну.
Вона співала завжди і всюди, сумна або весела, натхненна або втомлена, у будь-яку хвилину, за будь-якою роботою! Виходиш зранку надвір, а вона вже з рослинами і співає...
Коли я дізналась, що Сусанна почала будувати кар’єру в Києві, то неймовірно зраділа, як і вся моя родина.
Думаю, як співачка високого рівня вона заявила про себе на «Новій хвилі» у Юрмалі, вже тоді виконання «Верше мій верше...» нікого не залишило байдужим.
Звичайно, вболівали за неї, коли ще першого разу Джамала приймала участь у Євробаченні. Але саме сьогодні, саме з цією піснею «1944»... не тоді. Правильний вибір.
Вона своїм талантом, щирістю, працьовитістю та душею (безмежною, таких людей не так багато) показала всім, на що здатен кримськотатарський народ, не дивлячись на всі випробування, які постійно випадають на їх долю. Особисто в мене вона вселила віру та надію, наче хмари розвіяла...
Я фанат її творчості, максимально намагаюсь відвідувати концерти, а деякі пісні як і голос до сьогодні залишаються для мене ліками від різних, сьогодні вже емоційних хвороб.
Дякую тобі, моя люба Сусанно, що ти є у нас, у нашого народу, що ти така сильна і талановита, така щира та душевна, тепла та світла! Ти — майбутнє України! Я впевнена, що дуже скоро станеш співачкою всесвітнього масштабу, не тільки в рамках Євробачення. Як ніхто заслуговуєш на це!
Я запитала у своєї родини, якою вони пам’ятають Джамалу, і всі як один відповіли: вона постійно співала!!!
Душа — от як я можу її охарактеризувати. Душа українського народу.
Я можу безмежно довго розповідати про неї, коли згадую сльози і радості, і гордості... Сьогодні відвідала її прес-конференцію... Видно, що Джамала далека від політики і пісню «1944» розглядала в контексті не тільки Україна — Росія, а взагалі це та проблема всесвітнього масштабу... Я думаю у нас велике майбутнє з такими як вона.
Ярослава ЯТЧЕНКО, «День»
