Біля цієї, першої у старому місті, площі розташовані і будинок, у якому свого часу мешкала родина Косачів і є «Лесина вітальня», і споруда колишнього монастиря шаріток, і католицький костел Петра й Павла. І квітники, які облаштували тут члени ініціативної групи «Новий подих Старого міста», напрочуд вдало вписалися у цю історичну територію.
Ідея висадити живі квіти та іншу зелень на цьому історичному «п’ятачку» належить дитячій письменниці Наталії Гурській. Це те місце, яке одним з перших бачить турист, коли прямує до відомого Луцького замку. Ландшафтний дизайн території розробив дизайнер Сергій Курбатов, підібравши багаторічні рослини. Сергій каже, що він у Луцьку мешкає вже 10 років, це місто стало і його містом, і він приємно вражений, скільки людей відгукнулося допомогти облаштувати квітники. Адже працювали на цих трьох квітниках аж три дні. Це зараз тут краса, а до неї банально треба було докласти рук, це нелегка фізична праця.
Проте працювали цілими родинами: родини Володимира Редкача і Тараса Яковлева, члени ініціативної групи «Новий подих Старого міста» дитяча письменниця Наталія Гуркіна з донечкою Софійкою, Анатолій Форманюк, Юлія Сухоставська, Юрій Щербик, Володимир Окладний, а також працівниця міської ради Оксана Тарабанюк, настоятель і служителі костелу святої Трійці, Дмитро Климук, Ельвіра Захарченко, представник управління культури, з питань релігії та національностей ОДА, луцькі лицарі... Долучалися і туристи з Києва, Рівного, Польщі, і навіть пара молодят, Андрій і Оксана, які щойно прийняли шлюб у костелі...
Володимир Редкач розказує, що облаштувати квітники задумали ще до карантину. Кошти на озеленення виділили депутати Андрій Білан та Вікторія Побережна. Матеріалами для роботи допоміг супермаркет «Епіцентр» та Тарас Яковлев. «Насправді отакі маленькі добрі справи не потребують надто великих зусиль, — вважає один з активістів Анатолій Форманюк. — Головне, зацікавити людей, підтримати їхнє бажання бачити рідне місто доглянутим і красивим. І нашій ініціативній групі «Новий подих Старого міста» це поки вдається».
