І Стобихва, і Бережниця — села, які належать до двох районів, Камінь-Каширського та Маневицького і розділені лише військовим полігогом, — це справжня поліська «глибинка». Та якщо перше село потрохи вимирає, хоча тут надзвичайно красива природа, і Стобихва колись навіть була містечком та мала Магдебурзьке право, то сусідня — через ліс — Бережниця здобула нове дихання від часу здобуття Україною незалежності. Тут, як гриби після дощу, виросло кілька десятків нових сучасних будинків. Та нині їхні мешканці разом із сільською радою мають клопіт саме через свої земельні ділянки, на яких постало житло для родини. Міністерство оборони судиться із Троянівською сільрадою, до якої належить Бережниця, і з Великообзирською сільрадою, до якої належить Стобихва.
Суть питання у тім, що обидва села через їхнє сусідство з військовим полігоном (хоча, звісно, обидва населені пункти існували тут і до появи полігону) у 1940 році вивозили у тодішню Бесарабію. Та поклик рідного дому змушував людей повертатися до прадідівського порога, і села воскресли із забуття. А в останні десятиліття і полігон припинив свою активну діяльність. І якось так сталося, що на землях, які за одними картами належать таки полігону, а за іншими — то є межі сільських рад, людям виділили земельні ділянки для житлового будівництва. І якщо у Стобихві таких ділянок лише шість, та на них ще ніхто не побудувався, то у Бережниці на спірній тепер землі стоїть 65 (!) будівель, і їхні власники мають державні акти на землю та всі інші необхідні папери... Поворський військовий полігон, який є одним з найбільших не лише в Україні, а й загалом західній Європі, тепер опинився перед дилемою. Частина підвідомчої території перебуває у... приватній власності волинських селян.
Микола Ясюк, троянівський сільський голова, як і його великообзирський колега Василь Смолярчук, тепер змушені відвідувати суди. Спочатку справу проти сільрад розглядали суди районні, у Маневичах та Камені-Каширському. Тепер, каже Микола Ясюк, їх «просять» до суду у Львові, але з тими документами, які люди мають на руках, і мови не може бути про відчуження їхніх земельних ділянок. Про це наразі й написав він до львівського суду.
