Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Надія не вмирає

16 липня, 2018 - 19:58

Важко втрачати близьких... Сум і біль ніколи не витравить час. Особливо, коли йдеться про супутників, про рідні душі. Пішла з життя дружина голови міжнародного відділу газети «День» Миколи Сірука — Надія.

«Сьогодні поховали мою кохану дружину Надію, — написав пан Микола в неділю. — З нею я прожив 35 найщасливіших років у своєму житті. Важко уявити собі життя без неї, її мудрості, доброти і душевного тепла. Вона все своє життя віддала родині, дітям — сину і дочці і дуже полюбила онука, якого назвала «золотим дитятком».

Сірук Надія Олексіївна народилась у селі Чемер Козелецького р-ну Чернігівської області. Мріяла бути медиком, служити людям. І поступила в Київське медичне училище, після завершення якого, 36 років працювала в Інституті хірургії і трансплантології ім. Шалімова фельдшером-лаборантом. Там її дуже поважали за професійні та людські якості. Вона користувалась великою повагою в колективі, а також до неї завжди за порадами зверталися друзі та колеги. Все життя Надія присвятила родині: дітям — сину Олександру та дочці Мар’яні. Особливо полюбила вона першого онука Патрика, називала його «золоте дитятко».

Саме їм та чоловіку вона до останнього дня віддавала всю свою любов та душевну теплоту, а також особливо оберігала дітей від усіляких негараздів. І в останні дні не хотіла, щоб вони, навіть рідний брат Василь, не бачили, як вона помирає, щоб не завдати їм болю. Вона хотіла спокою і сказала чоловіку: «Помру я 13-го липня, і ви поховаєте мене у неділю. І заповіла чоловіку: горнися до дітей. А останні слова її були такими — «тримайтеся кучки!».

Газета «День», кожен журналіст та співробітник нашого видання співчуває пану Миколі Сіруку. Ні в цьому житті, ні в потойбічному він не буде відчувати себе самотнім. І через очі його дітей та онуків на нього буде дивитись його Дружина. 

Газета: 
Рубрика: