На шевченкове свято 9 березня ЗМІ повідомили про свіжу, креативну ідею відзначення 203-ї річниці від дня народження нашого Пророка. А саме: той, хто напам’ять зможе процитувати бодай невеликий вірш з «Кобзаря» — той, як «бонус», отримує право безкоштовного проїзду в київському метро.
Можна просто похвалити ініціаторів цієї акції за творчу вигадливість. Але складається чітке враження, що згадана подія є значно серйознішою, ніж це може здатися на перший погляд. Бо йдеться про суспільно дуже значущу проблему: точне, конкретне знання творів Поета на тлі повсюдного формального поклоніння Шевченку (але — відзначмо відверто — занадто часто не читання Його!). Певною мірою (але не забагато) загострюючи, можна сказати й так: краще б ті добродії, котрі так красиво й статечно покладають квіти до численних українських пам’ятників Шевченку, починаючи від головного в Києві — краще б вони відшукали бодай дещицю свого дорогоцінного часу і просто уважно, розумом, серцем і душею перечитали б «Кобзар» (хоча б 10—15 хвилин щодня), а особливо ж — вірші 1844—1861 років, від містерії — поеми «Сон», й до творів останніх днів життя. Може, отоді б Шевченків образ, його безмежна любов та шалений праведний гнів, його свята віра в те, що людина народжується не на те, щоб увесь світ «загарбати і з собою взять у домовину», а для того «щоби жити, серцем жити, і людей любити», його ясновидюще розуміння: «Немає другої України, немає другого Дніпра...», його дивовижні слова про те, що «у нашім раї на землі нічого кращого немає, ніж тая мати молодая з дитятком малим на руках» (це не слова хлопця, але мудрого Пророка, але це слова людини, яка пам’ятала, що то таке — в 11 років стати сиротою!), може тоді б оцей духовний смердячий смог, якого надто багато в суспільстві, хоча б трохи розвіявся б... А ті, хто «біля керма», навчилися бодай мінімально відчувати людський біль, який є повсюди, і згадали б грізне Шевченкове: «Дуріть себе, чужих людей, та не дуріть Бога!..». Хоч, одверто кажучи, не дуже в це віриться — надто вже далеко «процес пішов».
КАРТИНА ЮРІЯ ШАПОВАЛА
А щодо «Шевченкового свята» та ідеї, про яку йшлося на початку допису, то факти такі. Акція проводилася на трьох станціях столичного метрополітену («Тараса Шевченка», «Контрактова площа», «Майдан Незалежності»); відзначилися 147 пасажирів, які вправно прочитали напам’ять вірші з «Кобзаря». Непогано, але за умови, що то — лише початок.
Початок оздоровлення суспільства, котре якраз отакими ініціативами, хай повільно, але здійснюється.
