Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба звернувся до уряду через ризики згортання реформи інтернатів. За його словами, в Офіс Дитячого омбудсмена надійшов на погодження проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки». Фактично це розпорядження відтерміновує всі розпочаті нині реформи інтернатних закладів на невизначений час.
Останній етап реформи за згаданою стратегією мав завершитися у 2025-2026 роках. На той час в інтернатних закладах мало б бути не менше, ніж 0,5% від загальної кількості дитячого населення (зараз — 1,5%). А ті діти, котрі з різних причини все ж таки вимушені залишатися в інституціях, а не в родинах, на той час мають жити у невеликих установах з умовами, що максимально наближені до сімейних.
Але пропозиція уряду іде в розріз із раніше затвердженим планом. Так, пропонується аж із 2026 року припинити влаштування до інтернатів дітей віком до трьох років, що було передбачено стратегією до 2020 року як один із ключових пріоритетів. Як зазначав Микола Кулеба, розпорядження виключає із реформи 70% інтернатних закладів системи освіти — це спеціальні та спеціалізовані заклади, у складі яких є пансіон.
«Фактично реформа звужується лише до будинків дитини (реформу яких відтерміновують до 2026 року), дитячих будинків-інтернатів системи соціального захисту (для дітей з важкими формами інвалідності) та дитячих будинків системи освіти (в яких станом на 01.01.2020 залишилось 1 057 дітей, що є менш, ніж 1% від загальної чисельності дітей в інтернатах), — пояснив у своєму зверненні Дитячий омбудсмен. — Зміни до стратегії, які пропонує Мінсоцполітики, фактично повертають нас у радянське минуле, коли у дитини з інвалідністю не було іншого вибору, як жити в інтернаті, без батьків, та бути ізольованою від суспільства. Ці зміни також стануть сигналом для новостворених територіальних громад, що послуги вже можна не розвивати, а, як і раніше, просто направляти дітей в інтернати. Такі дії можна розцінити лише як небажання діяти в інтересах дитини. Це — руйнація системи захисту прав дитини».
