17 грудня на 77-му році життя померла відома художниця і правозахисниця Стефанія Шабатура.
«Львів назавжди запам’ятає цю жінку. Запам’ятає її вся Україна. Велику самопожертву заради України, церкви, мови, волі. Сильна і мужня. Кожному з нас є багато чого повчитися у Стефанії Шабатури. Нехай спочиває з миром», — цитує прес-служба міського голову Львова Андрія Садового.
Стефанія Шабатура народилася 5 листопада 1938 року на Тернопільщині. В 1961-му році закінчила художнє училище, в 1967-му — Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Проектувала і ткала гобелени і брала участь у численних виставках. У 1972-му була заарештована і засуджена у Львові за «антирадянську агітацію і пропаганду» на 5 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Термін покарання відбувала в жіночому концтаборі ч. 3 — 4 в Мордовській АРСР, на засланні — в селі Макушино Курганської області. Шабатура була членом Української Гельсінкської групи. Брала активну участь у протестних акціях ув’язнених. Співавтор листів і звернень у міжнародні та радянські організації. КДБ знищив 70 екслібрисів і більше 150 малюнків Шабатури.
У кінці 80-х років Шабатура стала активісткою львівських організацій «Меморіалу», НРУ, брала участь у боротьбі за відродження репресованої УГКЦ. З 1991 року — голова Марійського товариства «Милосердя».
У 2006 році Стефанія Шабатура була нагороджена орденом «За мужність» I ступеня.
Мирослав МАРИНОВИЧ, правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінської групи:
— Україна втратила мужню жінку, яка віддала життя за своїх друзів та народ. Всі її літа — це була суцільна жертовність. Вона завжди була чесною перед своїм мистецтвом. А це означало, що Стефанія обов’язково ввійде в суперечність з світом та тогочасною владою. Важливо пам’ятати, що в юності дівчина вибрала правильну дорогу — вона сказала, що не буде йти на компроміс зі злом. Тому втратила багато своїх робіт, сиділа 5 років по таборах. Коли дізнався про арешт, я з її другом Миколою Матусевичем почали протестувати проти цього. Ми писали лист через те, що її екслібриси знищили НКВДисти... Це людина, яка була окрасою нашого народного життя, усього суспільства. Країна суттєво бідніє, коли втрачає таких людей.
